Ця подія завершилася!
Anna Karenina
Анна Кареніна
Подія від: Mestské divadlo Žilina
Квитки: Отримати
Театр, Виставки
Про подію
Інтимна та оригінальна обробка одного з найвідоміших романів Л. Н. Толстого. Трагічна карусель стосунків, що мчать у пошуках любові та життєвого щастя. Постановка, присвячена 30-річчю заснування Жилінського муніципального театру.
Анна, прагнучи кохання, тікає від невиконаного шлюбу в обійми Вронського. Незабаром вона протверезіє від сильного сп'яніння пристрастю і її переслідує біль, який не можна лікувати морфіном. Своїми зрадами Штефан страждає Даші, але вона не знаходить в собі сил втекти і прощає його. Молода Кіті любила Вронського, але він завдав їй болю, а Левін все ще сумнівався в коханні Кітті, яка, у свою чергу, завдала йому болю. Зрештою, однак, Кітті знаходить захист і любов у могутніх обіймах Левіна, яких вона раніше не потребувала, осліплена Вронським.
Драматург Армін Петрас у своїй сучасній екранізації роману «Анна Кареніна» вказує на трагедію всіх стосунків. Армін Петрас зробив кілька суттєвих змін. Він вирішив створити дуже інтимну версію, зведену до семи головних героїв. Це створило божевільну карусель стосунків, що мчать у пошуках життєвого щастя та наповнення. Автор переніс сюжет повісті з ХІХ століття в сучасність. В екранізації домінує високосучасна мова сучасної драми. Багато хто вважає, що головною темою роману є засудження Анни російським суспільством за її невірність і відмову від маленького сина. Армін Петрас не вважає цю тему головною і вирішив не торкатися соціальних тем в екранізації. Що станеться, якщо ми його видалимо? Чи перестане Анна Кареніна бути Анною Кареніною? ні. Нині ми позбулися табу на позашлюбні стосунки, але не позбулися причин, через які Анна кидається під потяг. Жінка в нещасливому шлюбі все ще відчуває провину за роман з кимось іншим. Вона все ще може втратити контакт зі своєю дитиною. І вона все одно буде сприйматися в очах оточуючих негативно. Усуваючи старомодне російське суспільство, Петрас підкреслює його сучасне ставлення. Він зміг дуже добре розпізнати, на чому ґрунтується позачасовість роману Толстого. Соціальні умовності змінюються щоразу зі зміною часів. Людські бажання, наполегливі пристрасті і, насамперед, совість, яка має прийняти рішення, залишаються.
Просторове вирішення постановки створив сценограф Юрай Кухарек. Він складається зі стилізованого сценічного простору фрагмента фасаду Московського вокзалу в Санкт-Петербурзі. «По суті, це лазалка», — сказав Я. Кухарек на першому тесті з читання. Він складається з великого схилу, на якому можна стояти і сидіти, а вікна станції також використовуються як входи на сцену. У другій половині постановки станція стає одним великим полотном, на якому малюватиме Вронський.
«Вокзал, який тут є символом подорожі, прибуття, відправлення, станції пересадки, місцем, де все починається і закінчується трагічно. Фрагмент — це зріз реальності, перенесений у штучне театральне середовище, а також мова драми, яка чергує епічні уривки з театральними діалогами. Монологи персонажів, які стоять на місці, тобто постійно балансують на ґрунті стосунків, а також розмовляють, люблять, розмовляють і так далі.
Анна, прагнучи кохання, тікає від невиконаного шлюбу в обійми Вронського. Незабаром вона протверезіє від сильного сп'яніння пристрастю і її переслідує біль, який не можна лікувати морфіном. Своїми зрадами Штефан страждає Даші, але вона не знаходить в собі сил втекти і прощає його. Молода Кіті любила Вронського, але він завдав їй болю, а Левін все ще сумнівався в коханні Кітті, яка, у свою чергу, завдала йому болю. Зрештою, однак, Кітті знаходить захист і любов у могутніх обіймах Левіна, яких вона раніше не потребувала, осліплена Вронським.
Драматург Армін Петрас у своїй сучасній екранізації роману «Анна Кареніна» вказує на трагедію всіх стосунків. Армін Петрас зробив кілька суттєвих змін. Він вирішив створити дуже інтимну версію, зведену до семи головних героїв. Це створило божевільну карусель стосунків, що мчать у пошуках життєвого щастя та наповнення. Автор переніс сюжет повісті з ХІХ століття в сучасність. В екранізації домінує високосучасна мова сучасної драми. Багато хто вважає, що головною темою роману є засудження Анни російським суспільством за її невірність і відмову від маленького сина. Армін Петрас не вважає цю тему головною і вирішив не торкатися соціальних тем в екранізації. Що станеться, якщо ми його видалимо? Чи перестане Анна Кареніна бути Анною Кареніною? ні. Нині ми позбулися табу на позашлюбні стосунки, але не позбулися причин, через які Анна кидається під потяг. Жінка в нещасливому шлюбі все ще відчуває провину за роман з кимось іншим. Вона все ще може втратити контакт зі своєю дитиною. І вона все одно буде сприйматися в очах оточуючих негативно. Усуваючи старомодне російське суспільство, Петрас підкреслює його сучасне ставлення. Він зміг дуже добре розпізнати, на чому ґрунтується позачасовість роману Толстого. Соціальні умовності змінюються щоразу зі зміною часів. Людські бажання, наполегливі пристрасті і, насамперед, совість, яка має прийняти рішення, залишаються.
Просторове вирішення постановки створив сценограф Юрай Кухарек. Він складається зі стилізованого сценічного простору фрагмента фасаду Московського вокзалу в Санкт-Петербурзі. «По суті, це лазалка», — сказав Я. Кухарек на першому тесті з читання. Він складається з великого схилу, на якому можна стояти і сидіти, а вікна станції також використовуються як входи на сцену. У другій половині постановки станція стає одним великим полотном, на якому малюватиме Вронський.
«Вокзал, який тут є символом подорожі, прибуття, відправлення, станції пересадки, місцем, де все починається і закінчується трагічно. Фрагмент — це зріз реальності, перенесений у штучне театральне середовище, а також мова драми, яка чергує епічні уривки з театральними діалогами. Монологи персонажів, які стоять на місці, тобто постійно балансують на ґрунті стосунків, а також розмовляють, люблять, розмовляють і так далі.