Ця подія завершилася!
Archivácia reality + Zlodeji bicyklov
Архівування реальності + злодії велосипедів
Подія від: Filmový kabinet
Місце проведення: Špitálska 2206/4, Špitálska 4, Bratislava - Staré Mesto
Квитки: Отримати
Обговорення та лекції, Фільми
Про подію
🧐prednáška: Архівування реальності
Сороки приносять не лише великий технологічний прогрес, але й являє собою велику зміну світового порядку. Італійська кінематографія реагує на ці зміни, намагаючись максимально виконати фільми за обсягом справжньої, жвавої реальності. Нео -еуроїзм концептуально намагається позбутися будь -якої естетики, яка могла б прикрасити представлену реальність. Прагнення до того, що Дж. М. Лотман називає естетикою фрінес, настільки сильне, що нео -євроїзм творчо вичерпаний, але в той же час надихає теоретиків тривалий час. Соціальні проблеми в побазистичній Італії. Незважаючи на використання багатьох процедур розповіді Голлівуду, образ повсякденного життя походить від наших очей. Етична та соціальна проблема збереження людської гідності на межі збереження голого існування - це лише розширення напрямку, встановленого режисером Вітторії де Сико, та художнім теоретичним батьком неореалістичного руху, сценарист Сезарем Заваттіні, який прив’язав неореалізму на гуманістичні засоби.
Сороки приносять не лише великий технологічний прогрес, але й являє собою велику зміну світового порядку. Італійська кінематографія реагує на ці зміни, намагаючись максимально виконати фільми за обсягом справжньої, жвавої реальності. Нео -еуроїзм концептуально намагається позбутися будь -якої естетики, яка могла б прикрасити представлену реальність. Прагнення до того, що Дж. М. Лотман називає естетикою фрінес, настільки сильне, що нео -євроїзм творчо вичерпаний, але в той же час надихає теоретиків тривалий час. Соціальні проблеми в побазистичній Італії. Незважаючи на використання багатьох процедур розповіді Голлівуду, образ повсякденного життя походить від наших очей. Етична та соціальна проблема збереження людської гідності на межі збереження голого існування - це лише розширення напрямку, встановленого режисером Вітторії де Сико, та художнім теоретичним батьком неореалістичного руху, сценарист Сезарем Заваттіні, який прив’язав неореалізму на гуманістичні засоби.