Ця подія завершилася!
BKS: Kiklop, Ranko Marinković
BKS: Кіклоп, Ранко Маринкович
Подія від: BKS
Місце проведення: Theater Boka, Wollankstraße 112, Berlin - Bezirk Pankow
Про подію
Наш наступний заголовок — це майже 600 сторінок. Отримайте книгу вчасно (наприклад, у Stabi) і почніть читати якнайшвидше!
Про книгу:
Щойно «Кіклоп», перший роман Ранко Маринковича, було опубліковано, стало зрозуміло, що це першокласний твір, який значною мірою позначить нову історію хорватської літератури. І вийшла вона в 1965 році, в середині важливого в політичному і культурному відношенні десятиліття, коли «старі аси» здебільшого вже написали свої найважливіші твори, а нові провісники експансії вітчизняної прози сімдесятих тільки починали вимальовуватися. У той проміжний простір видатний бард ступив із романом «Циклоп», який своїм вибухаючим інтелектуальним запалом однаково відповідатиме як новому часу, так і традиції, водночас зачаровуватиме сучасністю та багатошаровістю, алюзіями, символізмом, алегоричністю... Крім того, що закликає та «викликає» весь спектр європейської літературно-мистецької традиції, привабливість і сприйнятливість роману гарантують яскраві, інтригуюче подані персонажі: Маестро, АТМА, Уго, Креле, дон Кузьма, Вівіана, і, насамперед, Мелькіор Тресіч, майже викорінений тип інтелектуала, який намагається зберегти здоровий глузд і живу голову між принизливою мілітаризацією та видимістю цивільного життя та власною прозорістю та повною банальністю. Тому що «життя вибрало розум для своїх ігор, воно не творить історію з ідіотами», і важка та травматична «гора настала», преапокаліптична невизначеність і тривога всюдисущі, жорстока повна війна гриміє, тому названий міфологічний монстр Циклоп є метафорою цього майбутнього звірячого зла.
Про автор:
Ранко Маринкович (Віс, 22 лютого 1913 - Загреб, 28 січня 2001), був хорватським письменником і академіком. У Загребі закінчив романістику в 1935 р. Після Другої світової війни працював у видавництві Хорватії. Потім він став директором драми Загребського національного театру, де працював між 1946 і 1950 роками. Через рік, у 1951 році, він став професором Академії театрального мистецтва в Загребі, де працював до виходу на пенсію. У 1983 р. став постійним членом ХАЗУ.
Помер у Загребі в 2001 р. Похований у Коміжі.
Про книгу:
Щойно «Кіклоп», перший роман Ранко Маринковича, було опубліковано, стало зрозуміло, що це першокласний твір, який значною мірою позначить нову історію хорватської літератури. І вийшла вона в 1965 році, в середині важливого в політичному і культурному відношенні десятиліття, коли «старі аси» здебільшого вже написали свої найважливіші твори, а нові провісники експансії вітчизняної прози сімдесятих тільки починали вимальовуватися. У той проміжний простір видатний бард ступив із романом «Циклоп», який своїм вибухаючим інтелектуальним запалом однаково відповідатиме як новому часу, так і традиції, водночас зачаровуватиме сучасністю та багатошаровістю, алюзіями, символізмом, алегоричністю... Крім того, що закликає та «викликає» весь спектр європейської літературно-мистецької традиції, привабливість і сприйнятливість роману гарантують яскраві, інтригуюче подані персонажі: Маестро, АТМА, Уго, Креле, дон Кузьма, Вівіана, і, насамперед, Мелькіор Тресіч, майже викорінений тип інтелектуала, який намагається зберегти здоровий глузд і живу голову між принизливою мілітаризацією та видимістю цивільного життя та власною прозорістю та повною банальністю. Тому що «життя вибрало розум для своїх ігор, воно не творить історію з ідіотами», і важка та травматична «гора настала», преапокаліптична невизначеність і тривога всюдисущі, жорстока повна війна гриміє, тому названий міфологічний монстр Циклоп є метафорою цього майбутнього звірячого зла.
Про автор:
Ранко Маринкович (Віс, 22 лютого 1913 - Загреб, 28 січня 2001), був хорватським письменником і академіком. У Загребі закінчив романістику в 1935 р. Після Другої світової війни працював у видавництві Хорватії. Потім він став директором драми Загребського національного театру, де працював між 1946 і 1950 роками. Через рік, у 1951 році, він став професором Академії театрального мистецтва в Загребі, де працював до виходу на пенсію. У 1983 р. став постійним членом ХАЗУ.
Помер у Загребі в 2001 р. Похований у Коміжі.