Ця подія завершилася!
BRINCAR. Apresentação do projecto e lançamento do super-poster
ГРАТИ. Презентація проекту та запуск супер-постеру
Подія від: Tigre de Papel
Місце проведення: Tigre de Papel - Livraria, Rua de Arroios nº25, Lisboa
Про подію
Вівторок, 17 грудня, о 18:00
ГРАТИ. Презентація проекту та запуск супер-постеру за участю Ани Біготте Вієйра, Ізабель Лусени, Педро Серехо та Рози Баптіста
BRINCAR – це історичний та мистецький дослідницький проект, який прагне працювати над – і починаючи з – мистецького та соціального досвіду, який стався з – і для – дитинства в роки навколо Квітневої революції 1974 року та кінця століття. XX. Прикладами цього є досвід у A Comuna – Centro Cultural Casa da Criança, Centro de Arte Infantil do ACARTE/FCG, Oficina da Criança de Benfica в Лісабоні або Oficina da Criança de Montemor-o-Novo, щоб назвати кілька, лише на південь.
На цій сесії ми представимо проект, відкривши плакат, який потім буде продано в Tigre de Papel.
Зображення на обкладинці Хулії Аранди.
Поєднуючи архівні дослідження та мистецьку роботу, її основна команда складається з художників, істориків, антропологів, дизайнерів, учителів, книготорговців, батьків, дітей, сусідів... запрошених для розробки конкретних пропозицій з командою на основі того, що ми маємо називається «мінімальними одиницями п’єси», такими як жест, звук, рима, стрибок, сальто, рядок, літера, плескання тощо.
Це більше, ніж злиття мистецтва або складні та складні розважальні пропозиції для аудиторії певної вікової групи, мета полягає в тому, щоб зберегти прості ідеї гри та втекти від професіоналізації гри, яка виправдовує інших від виконання та відокремте тих, хто має дітей, від тих, у кого їх немає. Це також пов’язано з питанням місця, яке сьогодні залишено дітям та їхнім опікунам, закритим у школах і розпорошеним між спеціалізованими видами діяльності за віковими групами – досвід, який дуже відрізняється від того, що ми знаходимо в архівах, коли ми проводимо дослідження повсякденного життя митців. у постреволюційний період 1974 року. І, насправді, зникнення дітей із публічного простору, дедалі більш гіперспеціалізований поділ на вікові групи та спеціалізовані навички, а також зменшення практики вільної гри є дуже помітними, що змушує нас подумайте про власний спосіб організації міста та сьогоднішнього життя в цілому.
Історія
У роки після 25 квітня 1974 року в будівлі театру було засновано Casa da Criança Comuna в Лісабоні, де знедолені діти з навколишніх нетрів проводили свій вільний час. Кілька років по тому в Монтемор-о-Ново було засновано Oficina da Criança, проект, який продовжується й сьогодні та стане вирішальним для місцевої культури. У 1984 році Дитячий мистецький центр ACARTE відкрив свої двері у Фонді Калуста Гульбенкяна (FCG), також відомому як "centrinho", місці, яке перетиналося з усіма іншими завдяки підтримці та навчанню, яке надавало мережа місць. де дитинство живе як дитинство - не інфантилізуючи його - і дозволяючи дорослим доступ до гри. Десятиліття педагогічних експериментів Мадалени Пердігао та її команди досягли кульмінації в «centrinho». Ця мережа включатиме серію груп, шкіл і семінарів по всій країні.
Я неодноразово стикався з архівними матеріалами з цього досвіду, починаючи з моєї докторської дисертації про службу ACARTE FCG (з якої "centrinho") і донедавна , архіви незалежних театральних компаній з 1970-19780 років у рамках проекту FCT ARTHE/Arquivar o Teatro, співвідповідальним дослідником якого я є. Я також провів серію інтерв’ю з усної історії (як для дисертації, так і в ARTHE), у яких мені розповідали про цей досвід. Цей проект, який називається Playing in homage to the Salette Tavares in Galeria Quadrum у 1979 році, є частиною архівних досліджень як у Teatro A Comuna/Casa da Criança, так і в Oficina da Criança, у Монтемор-о-Ново, у перший момент, як-от із сімейних архівів Салетт Таварес або Teatro O Bando, пізніше, щоб, об’єднавши групу митців, переосмислити їх разом із ними.
Curadoria Ana Bigotte Vieira
Команда Ana Bigotte Vieira, Isabel Lucena, Rosa Baptista, Pedro Cerejo, Maria Prata та гості
Дизайн Isabel Lucena
Виробництво Maria Folque Guimarães
Партнерство Oficinas do Convento, BUALA, Tigre de Papel, O Простір часу
ГРАТИ. Презентація проекту та запуск супер-постеру за участю Ани Біготте Вієйра, Ізабель Лусени, Педро Серехо та Рози Баптіста
BRINCAR – це історичний та мистецький дослідницький проект, який прагне працювати над – і починаючи з – мистецького та соціального досвіду, який стався з – і для – дитинства в роки навколо Квітневої революції 1974 року та кінця століття. XX. Прикладами цього є досвід у A Comuna – Centro Cultural Casa da Criança, Centro de Arte Infantil do ACARTE/FCG, Oficina da Criança de Benfica в Лісабоні або Oficina da Criança de Montemor-o-Novo, щоб назвати кілька, лише на південь.
На цій сесії ми представимо проект, відкривши плакат, який потім буде продано в Tigre de Papel.
Зображення на обкладинці Хулії Аранди.
Поєднуючи архівні дослідження та мистецьку роботу, її основна команда складається з художників, істориків, антропологів, дизайнерів, учителів, книготорговців, батьків, дітей, сусідів... запрошених для розробки конкретних пропозицій з командою на основі того, що ми маємо називається «мінімальними одиницями п’єси», такими як жест, звук, рима, стрибок, сальто, рядок, літера, плескання тощо.
Це більше, ніж злиття мистецтва або складні та складні розважальні пропозиції для аудиторії певної вікової групи, мета полягає в тому, щоб зберегти прості ідеї гри та втекти від професіоналізації гри, яка виправдовує інших від виконання та відокремте тих, хто має дітей, від тих, у кого їх немає. Це також пов’язано з питанням місця, яке сьогодні залишено дітям та їхнім опікунам, закритим у школах і розпорошеним між спеціалізованими видами діяльності за віковими групами – досвід, який дуже відрізняється від того, що ми знаходимо в архівах, коли ми проводимо дослідження повсякденного життя митців. у постреволюційний період 1974 року. І, насправді, зникнення дітей із публічного простору, дедалі більш гіперспеціалізований поділ на вікові групи та спеціалізовані навички, а також зменшення практики вільної гри є дуже помітними, що змушує нас подумайте про власний спосіб організації міста та сьогоднішнього життя в цілому.
Історія
У роки після 25 квітня 1974 року в будівлі театру було засновано Casa da Criança Comuna в Лісабоні, де знедолені діти з навколишніх нетрів проводили свій вільний час. Кілька років по тому в Монтемор-о-Ново було засновано Oficina da Criança, проект, який продовжується й сьогодні та стане вирішальним для місцевої культури. У 1984 році Дитячий мистецький центр ACARTE відкрив свої двері у Фонді Калуста Гульбенкяна (FCG), також відомому як "centrinho", місці, яке перетиналося з усіма іншими завдяки підтримці та навчанню, яке надавало мережа місць. де дитинство живе як дитинство - не інфантилізуючи його - і дозволяючи дорослим доступ до гри. Десятиліття педагогічних експериментів Мадалени Пердігао та її команди досягли кульмінації в «centrinho». Ця мережа включатиме серію груп, шкіл і семінарів по всій країні.
Я неодноразово стикався з архівними матеріалами з цього досвіду, починаючи з моєї докторської дисертації про службу ACARTE FCG (з якої "centrinho") і донедавна , архіви незалежних театральних компаній з 1970-19780 років у рамках проекту FCT ARTHE/Arquivar o Teatro, співвідповідальним дослідником якого я є. Я також провів серію інтерв’ю з усної історії (як для дисертації, так і в ARTHE), у яких мені розповідали про цей досвід. Цей проект, який називається Playing in homage to the Salette Tavares in Galeria Quadrum у 1979 році, є частиною архівних досліджень як у Teatro A Comuna/Casa da Criança, так і в Oficina da Criança, у Монтемор-о-Ново, у перший момент, як-от із сімейних архівів Салетт Таварес або Teatro O Bando, пізніше, щоб, об’єднавши групу митців, переосмислити їх разом із ними.
Curadoria Ana Bigotte Vieira
Команда Ana Bigotte Vieira, Isabel Lucena, Rosa Baptista, Pedro Cerejo, Maria Prata та гості
Дизайн Isabel Lucena
Виробництво Maria Folque Guimarães
Партнерство Oficinas do Convento, BUALA, Tigre de Papel, O Простір часу