Chlast

"Є теорія, згідно з якою люди ходять по світу з дефіцитом щастя. Можливо, достатньо лише трішки його заповнити. Достатньо всього 0,5 проміле..."

Кумедна, але водночас жорстоко чесна скандинавська трагікомедія розповідає про втрату та пошук радості в повсякденній сірості життя. Чудові актори - чоловіки у розквіті сил - Браніслав Деак, Маріан Мієзга, Володимир Гайду та Роберт Якаб не дадуть глядачам розважатися та думати. Шоу втілює напружений експеримент, який починається як невинна гра і закінчується довготривалими наслідками. 

Четверо друзів, четверо вчителів середньої школи опиняються на життєвому роздоріжжі. Вигорання застало їх на вершині і призвело до відставки мрій і амбіцій. Для них монотонні дні тягнуться в нескінченному стереотипі обов'язків. Знущання з боку учнів, іноді дражливі зауваження вдома, власне відображення в дзеркалі, яке вони не впізнають. Статус-кво, який одного дня неминуче дасть тріщину. Нагода випадає на вечірці з нагоди 40-річчя одного з них, коли вони відкривають сміливу та дещо ризиковану теорію норвезького філософа. Вона стверджує, що людина народжується з дефіцитом 0,5 відсотка алкоголю в крові. Рішення полягає в регулярному прийомі добавок, що веде до підвищення впевненості в собі, креативності, драйву та задоволення. Одним словом, все, чого бажає квартет щасливих чоловіків і запилених викладачів. Тож вони вирішують спробувати це на власній шкурі.

Келихи наповнюються, рівень алкоголю на тестерах коливається, експеримент, сподіваюся, починається. Теорія, здається, працює — життя стає яскравішим, самооцінка коригується, мертвотна рутина руйнується. Починають думати про збільшення дози. Можливо, таким чином результати будуть ще більш приголомшливими. Вони хочуть дізнатися, чи вдасться їм дістатися до точки займання, про яку йдеться в даній теорії. Але що, якщо їхні веселі танці раптом перетворюються на жалюгідне спотикання — коли в їхніх руках напій, а в руках — алкоголь...

Історія за сценарієм і театральною адаптацією одного з найвидатніших творців скандинавського кіно та драми Томаса Вінтерберга, режисера відзначених нагородами робіт Сімейне свято та Hon. У 2020 році кіноверсія «Хласту» отримала «Оскар» за найкращий фільм іноземною мовою, кілька нагород Європейської кінопремії та її побачило багато глядачів у всьому світі.