Čtyři dny blízkosti

Яка різниця між людиною та чайкою?

«Чайки здебільшого білі та галасливі».

«Люди здебільшого трохи коричневі».

І чайки, і люди є хребетними, які живуть на планеті Земля. На цьому схожість закінчується. Подібні запитання є ознакою антропоцентризму: людина звикла проектувати себе на чайок (і взагалі на нелюдські види). Зовсім неважливо, наскільки схожі чайки і люди. Людські тіла настільки різні, що люди ніколи не зможуть сприймати світ так, як чайки. Завдання людини, якщо вона хоче врятувати планету, полягає в тому, щоб навчитися поважати цю іншість. «Чайкоподібність» чайок і «людяність» людей не потрібно порівнювати; це лише деякі з багатьох якостей, які може запропонувати планета. Століттями люди звикли ставити людину на перше місце.

Однак свобода одного виду закінчується там, де починається свобода іншого. У часи антропоцену стає очевидним, що людина давно перевищила свою свободу за рахунок інших видів. Постановка Four Days of Proximity (текст фінської письменниці Піпсі Лонка, 2020) намагається працювати з людьми як одним із багатьох видів тварин у дусі постгуманістичної філософії. Люди часто подорожують у незвідані екзотичні місця та сонні пляжні курорти, щоб насолодитися унікальністю чайок та їхнього середовища. Це мав бути просто черговий пляжний відпочинок. Такий, який кожен відчував неодноразово. Однак, коли людина цього разу дивилася в око чайки, в неї дивився пляж.