Ця подія завершилася!
DISCURSO DO PRESIDENTE JOÃO LOURENÇO ■ 50 ANOS DO 25 DE ABRIL
ПРОМОВА ПРЕЗИДЕНТА ЖОО ЛОРЕНО ■ 50 РІЧЧЯ 25 КВІТНЯ
Подія від: MPLA - Pensamento & Acção Coordenada
Місце проведення: Santa Justa Lift, Rua de Santa Justa, Lisboa
Лекції та дискусії
Про подію
ПРОМОВА ПРЕЗИДЕНТА ЖОО ЛУРЕНО
■ 50 РІЧЧЯ 25 КВІТНЯ
-Ваша Високоповажність пане Президенте Марсело Ребелу де Соуза,
Президент Республіки та Глава держави Португалії
- Високоповажності, президенти Республіки та глави держав Мозамбіку, Кабо-Верде, Гвінеї-Бісау, Сан-Томе і Прінсіпі та Східного Тимору.
- Ваша Високоповажність Прем’єр-міністр Португалії
-Високі особи Португальської держави та гості.
-Мої пані, мої панове
Дозвольте мені почати з подяки президенту Марселу Ребелу де Соузі за надіслане нам люб’язне запрошення взяти участь у святкуванні п’ятдесятої річниці 25 квітня 1974 року.
Того дня португальці зайняли центр етап в історії подій, який увійшов в історію як Революція гвоздик, яка поклала кінець більш ніж 40-річній диктатурі Салазара, відповідальній за гноблення не лише португальського народу, але й людей тодішніх португальських колоній.
Ми визнаємо мужність і героїзм капітанів Абріла та португальських учасників опору, які всіма засобами боролися проти диктатури, протистоячи репресивній машині режиму, PIDE/DGS та її придаткам, які не цуралися від катувань і вбивств найкращих дітей цієї землі.
Квітнева революція врятувала громадянські та політичні права, які майже півстоліття були заборонені та скасовані диктатурою. Він порушив міжнародну ізоляцію Португалії перед міжнародним співтовариством і уможливив впровадження правової демократичної держави, де права, свободи та гарантії португальських громадян сьогодні гарантовані конституцією.
Пані, мої лорди
У той час як португальський народ боровся проти фашизму та диктатури Салазара з 1932 року, ми, африканці, колонізовані Португалією, боролися з 15 століття проти португальської колонізації та її наслідків, таких як рабство та пограбування наших багатство.
Ми боремося за припинення зловживань, злочинів і порушень прав людини, скоєних колонізаторським режимом проти нашого народу протягом століть. Ми боремося за свою гідність як людей, якими ми є, які повинні мати таке ж право на свободу, право бути господарями власної долі.
Збройна боротьба за нашу незалежність у Гвінеї-Бісау, в Анголі та Мозамбіку вони досягли такого прогресивного етапу, особливо після провалу операції Мар-Верде, вбивства Амілкара Кабрала та проголошення незалежності PAIGC на пагорбах Мадіна-де-Бое в 1973 році в Гвінеї-Бісау, Фіаско операції Но-Ґордіо та великі втрати, завдані ФРЕЛІМО та МПЛА португальським колоніальним військам у Мозамбіку та на півночі та сході Анголи, що прискорило події, що призвели до повстання та військового перевороту 25 квітня 1974 року в Португалії .
Визвольна боротьба в тодішніх португальських колоніях в Африці посилила почуття та усвідомлення серед португальців необхідності падіння режиму, який був диктаторським і фашистським, але водночас колонізаторським.< br/>
Наша справа була такою ж, як і справа португальського народу, і тому ми разом боролися і разом перемогли того самого ворога, колоніалізм і фашистську диктатуру Салазара та Каетану.
Сьогодні ми підтримуємо братерські узи дружби між нашими народами, водночас ми налагодили плідну та взаємовигідну економічну співпрацю між нашими країнами.
Квітнева революція започаткувала новий етап в історії України. португальська нація, яка в наступні роки зуміла створити креативну демократію, енергійну та інклюзивну, здатну підтримувати братерські стосунки зі своїми колишніми колоніями, засновані на спільній мовній, історичній та культурній спадщині.
Після здобуття нашої незалежності в 70-х роках деяким з наших країн, наприклад Анголі та Мозамбіку, також довелося зіткнутися з вторгненням на їхні території сил південноафриканського режиму апартеїду та їхніх внутрішніх протеже.
< br/>Завдяки нашій рішучості не погоджуватися на нове панування, ми зіткнулися з ними на кількох фронтах, кульмінацією чого стала поразка в історичній битві при Куїто-Куанавале в Анголі 23 березня 1988 року, подія, яка незворотно змінила співвідношення сил на політична шахівниця Південної Африки.
< br/>Режим апартеїду впав, Намібія стала вільною та незалежною державою, а Південна Африка встановила демократичний режим, керований тими, хто отримав більшість голосів виборців на виборчих дільницях.
Ми знали, як подолати та подолати виклик нашого існування як вільних і суверенних націй, встановити мир і примирення між собою, і сьогодні ми беремо участь в економічному та соціальному розвитку наших країн.
Сьогоднішнім викликом є консолідація демократії, диверсифікація та зміцнення наших економік, збільшення пропозиції товарів і послуг, збільшення експорту та збільшення пропозиції робочих місць для зменшення безробіття.
/
< br/>
Пані, панове
У цей день, коли ми святкуємо п’ятдесят років 25 квітня, світ із занепокоєнням спостерігає за зростанням і розповсюдженням екстремістські рухи, ксенофобія, неонацизм, політична нетерпимість і релігійний фундаменталізм, тероризм, які загрожують демократіям і прагнуть, у деяких випадках демократичними засобами, але, перш за все, неконституційними методами та шляхами, досягти влади.
< br />Давайте ще раз об’єднаємо нашу волю й енергію, щоб протистояти й перемогти ці негативні сили, які сьогодні постають у нових іпостасях, але які загрожують основним свободам громадян, людському життю та соціальному прогресу націй.
Ми, які боремося за свободу, яку святкуємо сьогодні, маємо моральний обов’язок засудити агресію, окупацію та анексію українських територій Росією та вимагати поваги до суверенітету та територіальної цілісності України та необхідної дипломатичної докладати зусиль для досягнення остаточного миру в Україні та в Європі загалом.
Ми вкотре засуджуємо терористичну акцію 7 жовтня, у результаті якої загинули тисячі мирних громадян Ізраїлю та взяли сотні заручників, які повинні бути звільненим .
Ми також засуджуємо непропорційну реакцію Ізраїлю, який, незважаючи на своє право захищати своїх громадян і Державу Ізраїль, не може мати карт-бланш, зелене світло без розбору вбивати дітей, жінок, старих людей, лежачі хворі, журналісти та працівники міжнародних гуманітарних організацій.
Міжнародне гуманітарне право має поважатися під час війни. Світ не може допустити, щоб палестинський народ був знищений не лише через дію бомб, але й через нав’язану силою відмову в найосновнішому гуманітарному праві – доступі до їжі, вода, медична та медикаментозна допомога.
Не існує терористів, палестинський народ, як і всі інші, мирний народ, який прагне жити в мирі та злагоді з іншими народами в рамках міжнародної визнана держава
Настав час вимагати припинення цієї війни та почати без подальших зволікань конкретні та необхідні кроки до фактичного створення Держави Палестина, як визначено. різні резолюції Ради Ради Безпеки Організації Об’єднаних Націй, яка вважає це єдиним безпечним і тривалим способом вирішення цього старого конфлікту в інтересах обох народів, євреїв і палестинців, Ізраїлю та Палестини.
Міжнародне співтовариство має зробити все можливе, щоб уникнути неминучої ймовірності ескалації та поширення конфлікту в одному з найбільш нестабільних регіонів нашої планети. Незалежно від того, хто кинув камінь першим, ми закликаємо Ізраїль та Іран дотримуватись максимальної стриманості для збереження світового миру та безпеки.
Дозвольте мені з цієї урочистої нагоди передати братерські обійми від Ангольський народ португальському народу.
З цієї трибуни я запрошую всіх глав держав і урядів держав-членів CPLP вшанувати нас своєю присутністю на святкуванні п’ятдесятої річниці Національного Незалежність Анголи наступного 2025 року, яка буде офіційно оформлена належним чином через відповідні канали.
Дуже дякую за увагу.
■ 50 РІЧЧЯ 25 КВІТНЯ
-Ваша Високоповажність пане Президенте Марсело Ребелу де Соуза,
Президент Республіки та Глава держави Португалії
- Високоповажності, президенти Республіки та глави держав Мозамбіку, Кабо-Верде, Гвінеї-Бісау, Сан-Томе і Прінсіпі та Східного Тимору.
- Ваша Високоповажність Прем’єр-міністр Португалії
-Високі особи Португальської держави та гості.
-Мої пані, мої панове
Дозвольте мені почати з подяки президенту Марселу Ребелу де Соузі за надіслане нам люб’язне запрошення взяти участь у святкуванні п’ятдесятої річниці 25 квітня 1974 року.
Того дня португальці зайняли центр етап в історії подій, який увійшов в історію як Революція гвоздик, яка поклала кінець більш ніж 40-річній диктатурі Салазара, відповідальній за гноблення не лише португальського народу, але й людей тодішніх португальських колоній.
Ми визнаємо мужність і героїзм капітанів Абріла та португальських учасників опору, які всіма засобами боролися проти диктатури, протистоячи репресивній машині режиму, PIDE/DGS та її придаткам, які не цуралися від катувань і вбивств найкращих дітей цієї землі.
Квітнева революція врятувала громадянські та політичні права, які майже півстоліття були заборонені та скасовані диктатурою. Він порушив міжнародну ізоляцію Португалії перед міжнародним співтовариством і уможливив впровадження правової демократичної держави, де права, свободи та гарантії португальських громадян сьогодні гарантовані конституцією.
Пані, мої лорди
У той час як португальський народ боровся проти фашизму та диктатури Салазара з 1932 року, ми, африканці, колонізовані Португалією, боролися з 15 століття проти португальської колонізації та її наслідків, таких як рабство та пограбування наших багатство.
Ми боремося за припинення зловживань, злочинів і порушень прав людини, скоєних колонізаторським режимом проти нашого народу протягом століть. Ми боремося за свою гідність як людей, якими ми є, які повинні мати таке ж право на свободу, право бути господарями власної долі.
Збройна боротьба за нашу незалежність у Гвінеї-Бісау, в Анголі та Мозамбіку вони досягли такого прогресивного етапу, особливо після провалу операції Мар-Верде, вбивства Амілкара Кабрала та проголошення незалежності PAIGC на пагорбах Мадіна-де-Бое в 1973 році в Гвінеї-Бісау, Фіаско операції Но-Ґордіо та великі втрати, завдані ФРЕЛІМО та МПЛА португальським колоніальним військам у Мозамбіку та на півночі та сході Анголи, що прискорило події, що призвели до повстання та військового перевороту 25 квітня 1974 року в Португалії .
Визвольна боротьба в тодішніх португальських колоніях в Африці посилила почуття та усвідомлення серед португальців необхідності падіння режиму, який був диктаторським і фашистським, але водночас колонізаторським.< br/>
Наша справа була такою ж, як і справа португальського народу, і тому ми разом боролися і разом перемогли того самого ворога, колоніалізм і фашистську диктатуру Салазара та Каетану.
Сьогодні ми підтримуємо братерські узи дружби між нашими народами, водночас ми налагодили плідну та взаємовигідну економічну співпрацю між нашими країнами.
Квітнева революція започаткувала новий етап в історії України. португальська нація, яка в наступні роки зуміла створити креативну демократію, енергійну та інклюзивну, здатну підтримувати братерські стосунки зі своїми колишніми колоніями, засновані на спільній мовній, історичній та культурній спадщині.
Після здобуття нашої незалежності в 70-х роках деяким з наших країн, наприклад Анголі та Мозамбіку, також довелося зіткнутися з вторгненням на їхні території сил південноафриканського режиму апартеїду та їхніх внутрішніх протеже.
< br/>Завдяки нашій рішучості не погоджуватися на нове панування, ми зіткнулися з ними на кількох фронтах, кульмінацією чого стала поразка в історичній битві при Куїто-Куанавале в Анголі 23 березня 1988 року, подія, яка незворотно змінила співвідношення сил на політична шахівниця Південної Африки.
< br/>Режим апартеїду впав, Намібія стала вільною та незалежною державою, а Південна Африка встановила демократичний режим, керований тими, хто отримав більшість голосів виборців на виборчих дільницях.
Ми знали, як подолати та подолати виклик нашого існування як вільних і суверенних націй, встановити мир і примирення між собою, і сьогодні ми беремо участь в економічному та соціальному розвитку наших країн.
Сьогоднішнім викликом є консолідація демократії, диверсифікація та зміцнення наших економік, збільшення пропозиції товарів і послуг, збільшення експорту та збільшення пропозиції робочих місць для зменшення безробіття.
/
< br/>
Пані, панове
У цей день, коли ми святкуємо п’ятдесят років 25 квітня, світ із занепокоєнням спостерігає за зростанням і розповсюдженням екстремістські рухи, ксенофобія, неонацизм, політична нетерпимість і релігійний фундаменталізм, тероризм, які загрожують демократіям і прагнуть, у деяких випадках демократичними засобами, але, перш за все, неконституційними методами та шляхами, досягти влади.
< br />Давайте ще раз об’єднаємо нашу волю й енергію, щоб протистояти й перемогти ці негативні сили, які сьогодні постають у нових іпостасях, але які загрожують основним свободам громадян, людському життю та соціальному прогресу націй.
Ми, які боремося за свободу, яку святкуємо сьогодні, маємо моральний обов’язок засудити агресію, окупацію та анексію українських територій Росією та вимагати поваги до суверенітету та територіальної цілісності України та необхідної дипломатичної докладати зусиль для досягнення остаточного миру в Україні та в Європі загалом.
Ми вкотре засуджуємо терористичну акцію 7 жовтня, у результаті якої загинули тисячі мирних громадян Ізраїлю та взяли сотні заручників, які повинні бути звільненим .
Ми також засуджуємо непропорційну реакцію Ізраїлю, який, незважаючи на своє право захищати своїх громадян і Державу Ізраїль, не може мати карт-бланш, зелене світло без розбору вбивати дітей, жінок, старих людей, лежачі хворі, журналісти та працівники міжнародних гуманітарних організацій.
Міжнародне гуманітарне право має поважатися під час війни. Світ не може допустити, щоб палестинський народ був знищений не лише через дію бомб, але й через нав’язану силою відмову в найосновнішому гуманітарному праві – доступі до їжі, вода, медична та медикаментозна допомога.
Не існує терористів, палестинський народ, як і всі інші, мирний народ, який прагне жити в мирі та злагоді з іншими народами в рамках міжнародної визнана держава
Настав час вимагати припинення цієї війни та почати без подальших зволікань конкретні та необхідні кроки до фактичного створення Держави Палестина, як визначено. різні резолюції Ради Ради Безпеки Організації Об’єднаних Націй, яка вважає це єдиним безпечним і тривалим способом вирішення цього старого конфлікту в інтересах обох народів, євреїв і палестинців, Ізраїлю та Палестини.
Міжнародне співтовариство має зробити все можливе, щоб уникнути неминучої ймовірності ескалації та поширення конфлікту в одному з найбільш нестабільних регіонів нашої планети. Незалежно від того, хто кинув камінь першим, ми закликаємо Ізраїль та Іран дотримуватись максимальної стриманості для збереження світового миру та безпеки.
Дозвольте мені з цієї урочистої нагоди передати братерські обійми від Ангольський народ португальському народу.
З цієї трибуни я запрошую всіх глав держав і урядів держав-членів CPLP вшанувати нас своєю присутністю на святкуванні п’ятдесятої річниці Національного Незалежність Анголи наступного 2025 року, яка буде офіційно оформлена належним чином через відповідні канали.
Дуже дякую за увагу.