Ця подія завершилася!
Druhý život barokních soch v moderním městě
Друге життя статуї бароко в сучасному місті
Подія від: Juditina věž, Klub Za starou Prahu
Місце проведення: Mostecká 56/1, Mostecká 1, Praha 1
Обговорення та лекції
Про подію
Мг. Павло Савіка
На початку 20 століття кілька відомих випадків стали творами барокової скульптури. Ще перед руйнуванням маріанської колони на Старому міському площі було обговорено повернення єзуїтських скульптур розірваних повеней з Чарль -Брідж. Хвиля нападів потрапила в ряд статуй святого Іоанна Непомука. Інша позиція відносин до скульптури бароко - це випадки, коли роботи з зруйнованих будівель або скульптур, переміщені через зростаючий розвиток, здобули нове місце в сучасній архітектурі. Внесок буде зосереджений на суперечливому підході до статуї бароко в публічному просторі, який вважається символом гнітного гніту, а також природним пам’ятником, що належить до ідентичності міст. Не менш цікавим у цьому відношенні є розвиток після 1948 року, коли твори католицького бароко вперше були відкинуті з ідеологічних причин, але пізніше деякі стали частиною культурної політики держави, наприклад, на Всесвітніх виставках та як частина такої важливої та контрольованої будівлі, як метро Prague. Новий контекст може сприяти привабливості старих скульптур, але в той же час навмисно призвів до відстоювання від їх первісної важливості та адаптації сучасної естетики.
На початку 20 століття кілька відомих випадків стали творами барокової скульптури. Ще перед руйнуванням маріанської колони на Старому міському площі було обговорено повернення єзуїтських скульптур розірваних повеней з Чарль -Брідж. Хвиля нападів потрапила в ряд статуй святого Іоанна Непомука. Інша позиція відносин до скульптури бароко - це випадки, коли роботи з зруйнованих будівель або скульптур, переміщені через зростаючий розвиток, здобули нове місце в сучасній архітектурі. Внесок буде зосереджений на суперечливому підході до статуї бароко в публічному просторі, який вважається символом гнітного гніту, а також природним пам’ятником, що належить до ідентичності міст. Не менш цікавим у цьому відношенні є розвиток після 1948 року, коли твори католицького бароко вперше були відкинуті з ідеологічних причин, але пізніше деякі стали частиною культурної політики держави, наприклад, на Всесвітніх виставках та як частина такої важливої та контрольованої будівлі, як метро Prague. Новий контекст може сприяти привабливості старих скульптур, але в той же час навмисно призвів до відстоювання від їх первісної важливості та адаптації сучасної естетики.