Ця подія завершилася!
Female Cadence: Pia Beck (Holland) mit dem Olga Reznichenko Trio
Жіноча каденція: Піа Бек (Голландія) з тріо Ольги Резніченко
Подія від: Jazz am Helmholtzplatz e.V.
Місце проведення: KUBIZ, Bernkasteler Straße 78, Berlin - Bezirk Pankow
Про подію
Субота, 15 листопада 2025 р., 20:00, Kubiz Raoul Wallenberg, Bernkasteler Str 78, 13088 Berlin, вхід 18-12 євро. Каса з 19:30 год. (лише готівка), попередній продаж через Eventbrite.
PIA BECK
представляє
OLGA REZNICHENKO TRIO
Olga Reznichenko – фортепіано
Lorenz Heigenhuber – бас
Maximilian Stadtfeld – барабани
Голландська піаністка та співачка Піа Бек (1925-2009) була однією з найпопулярніших джазових музикантів у Європі 1950-х років. Народилася в Гаазі в 1925 році, вона почала грати на фортепіано в дитинстві. Після своїх перших виступів у воєнні роки вона стала піаністкою та співачкою в Miller Sextet у 1945 році, з яким вона гастролювала Європою та Індонезією. У 1949 році вона заснувала власне тріо та здобула хіт із Pia's Boogie, який розійшовся сотнями тисяч примірників і став її торговою маркою.
У наступні роки Бек гастролювала по всій Європі, регулярно грала в Нідерландах у «De Vlieder Hollander», а з 1952 року виступала також у США — наприклад, у знаменитому Birdland у Нью-Йорку. Там вона познайомилася з багатьма великими джазовими музикантами, отримала велике визнання і навіть стала почесним громадянином Нового Орлеана та Атланти. У 1956 році журнал Time присвятив їй портрет і дав прізвисько «Летюча голландка».
Бек була блискучою піаністкою з чудовим виступом на сцені, яка поєднувала джаз, свінг і бугі з легкістю та гумором. Вона співала кількома мовами, любила шоу, їздила на швидких машинах і впевнено представляла себе зіркою. При цьому її стиль залишався доступним: як вона сама говорила, вона хотіла «розважати та грати для людей».
У середині 1960-х років вона виїхала до Іспанії зі своєю партнеркою Маргою Самсоновскі та їхніми дітьми. Там вона керувала піано-баром, вела радіошоу, працювала агентом з нерухомості та писала путівники. Тим не менш, вона залишалася пов’язаною з музикою і знову повернулася на голландську сцену в 1970-х роках – серед інших, з великими концертами, новими записами та турами. з Dutch Swing College Band. Її також можна було почути на джазовому фестивалі у Північному морі.
Позиція Бек як відвертої музикантки-лесбійки була особливо важливою в той час, коли гомосексуалізм був ще великим табу. Разом із Самсоновським вона жила цим товариством без таємниці. У 1977 році брала участь у концерті протесту «Кошмар Майамі» в Концертгебау Амстердам, який був спрямований проти гомофобної кампанії американської співачки Аніти Брайант. Бек ніколи не хотіла, щоб її розглядали виключно як символічну фігуру руху, але вона зробила важливу заяву своєю відкритою та помітною відданістю.
Хоча її популярність у 1980-х і 1990-х роках була переважно ностальгічною, Піа Бек залишалася активною навіть до глибокої старості. У 2000 році вона відзначила своє 75-річчя і 60-річчя сценічної діяльності великим ювілейним концертом. Через три роки вона назавжди попрощалася зі сценою.
Піа Бек померла в Торремоліносі в 2009 році, через кілька місяців після смерті свого партнера. Вона залишила по собі багатий музичний доробок і пам’ять про надзвичайну жінку, яка встановлювала стандарти як музикант, артистка та особистість – і яка водночас була піонером видимості та самовизначення.
ОЛЬГА РЕЗНІЧЕНКО
Ольга Резніченко – піаністка та композитор із Росії, яка зараз живе в Лейпцигу та є частиною молодшого німецького джазу. сцена. Її музика поєднує в собі впливи класики, сучасної імпровізації та джазу. Вона керує власними ансамблями, а також є затребуваним стороннім музикантом. https://www.olgareznichenko.com/
ЛОРЕНЦ ХЕЙГЕНХУБЕР
Лоренц Хейгенхубер — німецький джазовий басист (контрабас та електробас), представник молодшого покоління. З 2008 по 2011 роки він був членом Баварського державного молодіжного джазового оркестру. Пізніше він навчався, серед інших, у Мюнхені, а приблизно з 2017 року – у Лейпцигу. Він співпрацює з такими гуртами, як Тріо Ольги Резніченко (альбом Somnambule, 2022) і грає на альбомі Моріца Шталя Traumszene (2024). У 2019 році він отримав премію міста Лейпциг для молодого джазу з тріо Heuken / Stadtfeld / Heigenhuber. https://de.m.wikipedia.org/wiki/Lorenz_Heigenhuber
МАКСИМІЛІАН ШТАДФЕЛЬД
Максиміліан «Макс» Штадтфельд — німецький барабанщик із Констанца. Живе та працює в Лейпцигу, де з 2018 року працює фрілансером. Його дебютний альбом Stax вийшов на лейблі ACT у 2019 році, а потім Suboptimal у 2022 році, і було оголошено про подальші проекти. Він часто грає зі своїм гуртом STAX і є активним у різних молодих формаціях у південній та східній Німеччині. Веб-сайт:https://maxstadtfeld.com/
Довідкова інформація:
Female Cadence: Women in European Jazz about 1960 (жовтень 2025 – січень 2026) присвячено забутим музиканткам, які мали вирішальний вплив на джаз у Європі. Основна увага зосереджена на таких артистах, як Лоліта Гаррідо (Іспанія), Піа Бек (Нідерланди), Колетт Маньї (Франція), Герман Тюлай (Туреччина), Кеті Стобарт (Велика Британія) та Ева Ванат (Польща).
Проект повертає цих артистів у суспільну свідомість, представляючи таких берлінських музикантів, як Ольга Резніченко, Матільда Вендрамін, Люсія. Боффо, Пінар Татліказан, Біргітта Флік і Ола Блахно та їхні ансамблі переосмислюють, транскрибують і поєднують твори цих жінок із їхніми власними мистецькими позиціями. Це створює діалог між минулим і сьогоденням, між політично вмотивованою історією музики та сучасним джазовим авангардом.
На додаток до шести концертів у таких закладах, як Brotfabrik і Kubiz Raoul Wallenberg, серія включає лекції та програмний буклет. Після цього буде створено подкаст. Це робить історію жіночого джазу надовго видимою та водночас відкриває дискурс про соціальні умови цих музикантів – у центрі уваги стають патріархальні структури та авторитарні режими. Мета також полягає в тому, щоб поглянути на сучасні умови в джазі та представити поточну мистецьку позицію жінок-джазових музикантів та музикантів-імпровізаторів.
Ця серія концертів призначена як внесок у оприлюднення забутих жіночих біографій та як роздуми про те, наскільки мистецьке вираження та соціальний протест переплітаються тоді та зараз.
Фінансується Musikfonds e.V. за кошти Уповноваженого федерального уряду з питань культури та ЗМІ.
Ідея та реалізація: Регіна Камара
PIA BECK
представляє
OLGA REZNICHENKO TRIO
Olga Reznichenko – фортепіано
Lorenz Heigenhuber – бас
Maximilian Stadtfeld – барабани
Голландська піаністка та співачка Піа Бек (1925-2009) була однією з найпопулярніших джазових музикантів у Європі 1950-х років. Народилася в Гаазі в 1925 році, вона почала грати на фортепіано в дитинстві. Після своїх перших виступів у воєнні роки вона стала піаністкою та співачкою в Miller Sextet у 1945 році, з яким вона гастролювала Європою та Індонезією. У 1949 році вона заснувала власне тріо та здобула хіт із Pia's Boogie, який розійшовся сотнями тисяч примірників і став її торговою маркою.
У наступні роки Бек гастролювала по всій Європі, регулярно грала в Нідерландах у «De Vlieder Hollander», а з 1952 року виступала також у США — наприклад, у знаменитому Birdland у Нью-Йорку. Там вона познайомилася з багатьма великими джазовими музикантами, отримала велике визнання і навіть стала почесним громадянином Нового Орлеана та Атланти. У 1956 році журнал Time присвятив їй портрет і дав прізвисько «Летюча голландка».
Бек була блискучою піаністкою з чудовим виступом на сцені, яка поєднувала джаз, свінг і бугі з легкістю та гумором. Вона співала кількома мовами, любила шоу, їздила на швидких машинах і впевнено представляла себе зіркою. При цьому її стиль залишався доступним: як вона сама говорила, вона хотіла «розважати та грати для людей».
У середині 1960-х років вона виїхала до Іспанії зі своєю партнеркою Маргою Самсоновскі та їхніми дітьми. Там вона керувала піано-баром, вела радіошоу, працювала агентом з нерухомості та писала путівники. Тим не менш, вона залишалася пов’язаною з музикою і знову повернулася на голландську сцену в 1970-х роках – серед інших, з великими концертами, новими записами та турами. з Dutch Swing College Band. Її також можна було почути на джазовому фестивалі у Північному морі.
Позиція Бек як відвертої музикантки-лесбійки була особливо важливою в той час, коли гомосексуалізм був ще великим табу. Разом із Самсоновським вона жила цим товариством без таємниці. У 1977 році брала участь у концерті протесту «Кошмар Майамі» в Концертгебау Амстердам, який був спрямований проти гомофобної кампанії американської співачки Аніти Брайант. Бек ніколи не хотіла, щоб її розглядали виключно як символічну фігуру руху, але вона зробила важливу заяву своєю відкритою та помітною відданістю.
Хоча її популярність у 1980-х і 1990-х роках була переважно ностальгічною, Піа Бек залишалася активною навіть до глибокої старості. У 2000 році вона відзначила своє 75-річчя і 60-річчя сценічної діяльності великим ювілейним концертом. Через три роки вона назавжди попрощалася зі сценою.
Піа Бек померла в Торремоліносі в 2009 році, через кілька місяців після смерті свого партнера. Вона залишила по собі багатий музичний доробок і пам’ять про надзвичайну жінку, яка встановлювала стандарти як музикант, артистка та особистість – і яка водночас була піонером видимості та самовизначення.
ОЛЬГА РЕЗНІЧЕНКО
Ольга Резніченко – піаністка та композитор із Росії, яка зараз живе в Лейпцигу та є частиною молодшого німецького джазу. сцена. Її музика поєднує в собі впливи класики, сучасної імпровізації та джазу. Вона керує власними ансамблями, а також є затребуваним стороннім музикантом. https://www.olgareznichenko.com/
ЛОРЕНЦ ХЕЙГЕНХУБЕР
Лоренц Хейгенхубер — німецький джазовий басист (контрабас та електробас), представник молодшого покоління. З 2008 по 2011 роки він був членом Баварського державного молодіжного джазового оркестру. Пізніше він навчався, серед інших, у Мюнхені, а приблизно з 2017 року – у Лейпцигу. Він співпрацює з такими гуртами, як Тріо Ольги Резніченко (альбом Somnambule, 2022) і грає на альбомі Моріца Шталя Traumszene (2024). У 2019 році він отримав премію міста Лейпциг для молодого джазу з тріо Heuken / Stadtfeld / Heigenhuber. https://de.m.wikipedia.org/wiki/Lorenz_Heigenhuber
МАКСИМІЛІАН ШТАДФЕЛЬД
Максиміліан «Макс» Штадтфельд — німецький барабанщик із Констанца. Живе та працює в Лейпцигу, де з 2018 року працює фрілансером. Його дебютний альбом Stax вийшов на лейблі ACT у 2019 році, а потім Suboptimal у 2022 році, і було оголошено про подальші проекти. Він часто грає зі своїм гуртом STAX і є активним у різних молодих формаціях у південній та східній Німеччині. Веб-сайт:https://maxstadtfeld.com/
Довідкова інформація:
Female Cadence: Women in European Jazz about 1960 (жовтень 2025 – січень 2026) присвячено забутим музиканткам, які мали вирішальний вплив на джаз у Європі. Основна увага зосереджена на таких артистах, як Лоліта Гаррідо (Іспанія), Піа Бек (Нідерланди), Колетт Маньї (Франція), Герман Тюлай (Туреччина), Кеті Стобарт (Велика Британія) та Ева Ванат (Польща).
Проект повертає цих артистів у суспільну свідомість, представляючи таких берлінських музикантів, як Ольга Резніченко, Матільда Вендрамін, Люсія. Боффо, Пінар Татліказан, Біргітта Флік і Ола Блахно та їхні ансамблі переосмислюють, транскрибують і поєднують твори цих жінок із їхніми власними мистецькими позиціями. Це створює діалог між минулим і сьогоденням, між політично вмотивованою історією музики та сучасним джазовим авангардом.
На додаток до шести концертів у таких закладах, як Brotfabrik і Kubiz Raoul Wallenberg, серія включає лекції та програмний буклет. Після цього буде створено подкаст. Це робить історію жіночого джазу надовго видимою та водночас відкриває дискурс про соціальні умови цих музикантів – у центрі уваги стають патріархальні структури та авторитарні режими. Мета також полягає в тому, щоб поглянути на сучасні умови в джазі та представити поточну мистецьку позицію жінок-джазових музикантів та музикантів-імпровізаторів.
Ця серія концертів призначена як внесок у оприлюднення забутих жіночих біографій та як роздуми про те, наскільки мистецьке вираження та соціальний протест переплітаються тоді та зараз.
Фінансується Musikfonds e.V. за кошти Уповноваженого федерального уряду з питань культури та ЗМІ.
Ідея та реалізація: Регіна Камара