Ця подія завершилася!
Festival Janáček Brno 2024
Фестиваль Яначека Брно 2024
Подія від: Český filharmonický sbor Brno - Czech Philharmonic Choir Brno
Місце проведення: Mahen Theatre, Malinovského náměstí, Brno-střed
Квитки: Отримати
Концерти, Фестивалі
Про подію
Леош Яначек: Блукання душі
Мілослав Іштван: Заклинання часу
Богуслав Мартіну: Букет
Ян Мрачек, скрипка
Яна Шрейма Kačírková soprano< br/>Václava Krejčí Housková alto
Vít Nosek tenor
Roman Hoza baritone
Hana Briesťanská recital
Daniel Bambas концерт
Дитячий хор Брно
хормейстер Валерія Матяшова
Чеський філармонічний хор Брно
хормейстер Петр Фіала
Оркестр Національного Оперні театри імені Яначека
диригент Роберт Кружік
______________
У чеській музиці ми можемо помітити сильний екзистенціальний струм, який проявляється в різних формах, таких як ми можемо подивитися в програмі цього концерту.
Скрипковий концерт Putování dušička був лише незавершеним проектом Леоша Яначека (1854–1928). Коли він повернувся з офіційного візиту до Англії в травні 1926 року, де його Соната для скрипки та фортепіано була виконана чудовою скрипалькою Аділою Факірі, він був вражений її грою і замислився над створенням скрипкового концерту, який він назвав «Мандрівка Душа». Однак незабаром він покинув незавершену роботу і відклав партитуру рукопису. Це таємнича композиція, про яку ми знаємо дуже мало. Частини цього концерту пізніше використав Яначек в увертюрі до опери Z mrtvý domu, і цікаво, що вже в партитурі скрипкового концерту ми знаходимо удари тюремних кайданів – ніби авангард наступної опери. Реконструкцію цього твору здійснили Мілош Штедронь і Леош Фалтус.
Мілослав Іштван (1928–1990) є одним із найважливіших композиторів Брно. Він з’явився на сцені наприкінці сорокових, коли відгукнувся на музичний неокласицизм і неофольклоризм, особливо на Бартока та Яначека, але на початку шістдесятих він схилився до т.зв. Нова музика. Згодом він розвинув свій специфічний підхід до творчості, який узагальнив у публікації «Метод монтажу ізольованих елементів у музиці». «Чарівність часу» — чотиричастинна композиція для симфонічного оркестру та верхнього та нижнього голосів двох декламаторів 1967 року. Рішення створити композицію для декламованого тексту й оркестру було викликано його співпрацею з театром. Текст створено шляхом поєднання уривків віршів зі збірки Олдржиха Мікулашека, частин Біблії та текстів невідомого барокового письменника. Композиція Іштвана, що роздумує про швидкоплинність життя, є однією з найбільш вражаючих композицій другої половини 1960-х років.
Букети, кантата для соло, змішаного та дитячого хору та оркестру, написана Богуславом Мартіну (1890—1959) — 1937. Для 30-х років характерно посилення інтересу композитора до чеського і моравського фольклору. Тексти Мартіну, переважно баладного характеру, були взяті зі збірок К. Й. Ербена та Франтішека Сушила. Загалом вісім частин розпочинаються характерною прелюдією, а окремі номери розділені оркестровою селанкою, що нагадує пасторалі кантора та інтраду. Це менш відомий твір Мартіну, хоча це одна з його найвидатніших композицій. Тут композитор чудово поєднує неофольклорні тенденції з неокласичними, навіяними передусім Ігорем Стравінським. Прем'єра відбулася під керівництвом Отакара Єреміяша в Празі в 1938 році, і Мартіну, очевидно, почув її лише з радіопередачі. Він приписав роботу своєму другові, художнику Яну Зрзаве.
Їржі Заградек
Мілослав Іштван: Заклинання часу
Богуслав Мартіну: Букет
Ян Мрачек, скрипка
Яна Шрейма Kačírková soprano< br/>Václava Krejčí Housková alto
Vít Nosek tenor
Roman Hoza baritone
Hana Briesťanská recital
Daniel Bambas концерт
Дитячий хор Брно
хормейстер Валерія Матяшова
Чеський філармонічний хор Брно
хормейстер Петр Фіала
Оркестр Національного Оперні театри імені Яначека
диригент Роберт Кружік
______________
У чеській музиці ми можемо помітити сильний екзистенціальний струм, який проявляється в різних формах, таких як ми можемо подивитися в програмі цього концерту.
Скрипковий концерт Putování dušička був лише незавершеним проектом Леоша Яначека (1854–1928). Коли він повернувся з офіційного візиту до Англії в травні 1926 року, де його Соната для скрипки та фортепіано була виконана чудовою скрипалькою Аділою Факірі, він був вражений її грою і замислився над створенням скрипкового концерту, який він назвав «Мандрівка Душа». Однак незабаром він покинув незавершену роботу і відклав партитуру рукопису. Це таємнича композиція, про яку ми знаємо дуже мало. Частини цього концерту пізніше використав Яначек в увертюрі до опери Z mrtvý domu, і цікаво, що вже в партитурі скрипкового концерту ми знаходимо удари тюремних кайданів – ніби авангард наступної опери. Реконструкцію цього твору здійснили Мілош Штедронь і Леош Фалтус.
Мілослав Іштван (1928–1990) є одним із найважливіших композиторів Брно. Він з’явився на сцені наприкінці сорокових, коли відгукнувся на музичний неокласицизм і неофольклоризм, особливо на Бартока та Яначека, але на початку шістдесятих він схилився до т.зв. Нова музика. Згодом він розвинув свій специфічний підхід до творчості, який узагальнив у публікації «Метод монтажу ізольованих елементів у музиці». «Чарівність часу» — чотиричастинна композиція для симфонічного оркестру та верхнього та нижнього голосів двох декламаторів 1967 року. Рішення створити композицію для декламованого тексту й оркестру було викликано його співпрацею з театром. Текст створено шляхом поєднання уривків віршів зі збірки Олдржиха Мікулашека, частин Біблії та текстів невідомого барокового письменника. Композиція Іштвана, що роздумує про швидкоплинність життя, є однією з найбільш вражаючих композицій другої половини 1960-х років.
Букети, кантата для соло, змішаного та дитячого хору та оркестру, написана Богуславом Мартіну (1890—1959) — 1937. Для 30-х років характерно посилення інтересу композитора до чеського і моравського фольклору. Тексти Мартіну, переважно баладного характеру, були взяті зі збірок К. Й. Ербена та Франтішека Сушила. Загалом вісім частин розпочинаються характерною прелюдією, а окремі номери розділені оркестровою селанкою, що нагадує пасторалі кантора та інтраду. Це менш відомий твір Мартіну, хоча це одна з його найвидатніших композицій. Тут композитор чудово поєднує неофольклорні тенденції з неокласичними, навіяними передусім Ігорем Стравінським. Прем'єра відбулася під керівництвом Отакара Єреміяша в Празі в 1938 році, і Мартіну, очевидно, почув її лише з радіопередачі. Він приписав роботу своєму другові, художнику Яну Зрзаве.
Їржі Заградек