Ця подія завершилася!
Festival Janáček Brno 2024
Фестиваль Яначека Брно 2024
Подія від: Český filharmonický sbor Brno - Czech Philharmonic Choir Brno
Місце проведення: The National Theatre Brno - Janáček Theatre, Rooseveltova 31, Brno-střed
Квитки: Отримати
Концерти
Про подію
Йозеф Сук: Дозрівання, op. 34
Антонін Дворжак: Концерт для фортепіано з оркестром соль мінор, ор. 33, B63
Леош Яначек: Тарас Бульба, VI/15
Даниїл Трифонов фортепіано
Чеський філармонічний хор Брно
Петр Фіала хормейстер
Bamberger Symphoniker
Якуб Груша диригент
Концерт транслюється в прямому ефірі Чеським телебаченням
____________________
br/>Наступає 1924 рік, і в Брно також вперше відзначається «Рік чеської музики». Розпочав цілорічне свято музики святковий концерт, присвячений 70-річчю Леоша Яначека та 50-річчю Йозефа Сука. Для Яначека це мало бути великим сюрпризом, оркестр Національного театру Брно доповнили студенти консерваторії та учасники Німецького театру. Це мала бути справжня данина поваги обом творцям. У програмі січневого ранкового недільного концерту були «Тарас Бульба» Яначка та «Зрані» Сука. Але все вийшло якось «за Брно». Міський театр був святково прикрашений, включно з ложею Майстра, але Яначек не приїхав. Лише після концерту з'ясувалося, що диригент Франтішек Нойман забув його запросити. Тим часом Яначек хотів купити квитки, але вони вже були розпродані, тож він пішов погуляти. Потім він жартома описав це в листі до своєї подруги Каміли Стеслової: «Це була «шванда» для вас у Брно». Вони робили своєрідне свято для мене та композитора Сука. Я навіть не встиг купити квитки – тому я туди не пішов. Дзвонили, кликали — а я десь за Брно в засніжених полях!»
Оркестрова рапсодія «Тарас Бульба» написана за мотивами однойменної повісті Миколи Васильовича Гоголя, яку Яначек упізнав у Російський оригінал на спільному читанні Брненського руського гуртка ще в 1905 р. Але історію українського козака він не зобразив аж до початку Першої світової війни, у першій половині 1915 р. Проте авторитарна поліція лютує проти всього. Російська мова змусила композитора перервати свою роботу. Він повернувся до неї лише навесні 1918 року, коли завершив твір як «Слов'янську рапсодію». Прем’єра цієї незвичайної композиції відбулася лише в 1921 році, коли Франтішек Нойман виконав її з оркестром театру Брно.
Дивно, що Концерт для фортепіано з оркестром соль мінор Антоніна Дворжака (1841) –1904) не виконується частіше на концертних сценах, оскільки це дуже вражаючий твір. Дворжак створив її невдовзі після знайомства з молодим Леошем Яначеком, тобто у 1876 році, але її нинішня форма датується 1883 роком, коли композитор зробив велику редакцію. Концерт дещо відхиляється від тогочасної традиції Шопена-Ліста, тобто чергування ділянок віртуозно продуманої сольної партії та домінантного оркестру. Дворжак замінив ці контрасти єдиним музичним потоком симфонічної композиції.
Йозеф Сук (1874–1935) створив свою монументальну симфонічну поему «Зрані» майже в той самий період, що й Яначек свого «Тараса Бульбу», у 1912 році. –1917 рік. На цю композицію Сука натхнив однойменний вірш Антоніна Сови. Композитору була близька сповідь поета, він також мав потребу через музику передати свої почуття та переживання, від трагічного, як ми знаємо їх також із його симфонії «Асраель», до надії та радості життя та творення. Через завантаженість Сука, особливо в Чеському квартеті, створення композиції тривало довго, тому прем’єра відбулася лише 30 жовтня 1918 року, тобто через два дні після проголошення Чехословаччини. «Зрані» вперше виконав Вацлав Таліч із Чеською філармонією, і сприйняли дуже тепло, хоча деякі слухачі та критики були дещо здивовані складно задуманою партитурою. Сьогодні ми розуміємо цю чудову симфонічну поему як перлину симфонічної творчості цього періоду.
Їржі Заградка
Антонін Дворжак: Концерт для фортепіано з оркестром соль мінор, ор. 33, B63
Леош Яначек: Тарас Бульба, VI/15
Даниїл Трифонов фортепіано
Чеський філармонічний хор Брно
Петр Фіала хормейстер
Bamberger Symphoniker
Якуб Груша диригент
Концерт транслюється в прямому ефірі Чеським телебаченням
____________________
br/>Наступає 1924 рік, і в Брно також вперше відзначається «Рік чеської музики». Розпочав цілорічне свято музики святковий концерт, присвячений 70-річчю Леоша Яначека та 50-річчю Йозефа Сука. Для Яначека це мало бути великим сюрпризом, оркестр Національного театру Брно доповнили студенти консерваторії та учасники Німецького театру. Це мала бути справжня данина поваги обом творцям. У програмі січневого ранкового недільного концерту були «Тарас Бульба» Яначка та «Зрані» Сука. Але все вийшло якось «за Брно». Міський театр був святково прикрашений, включно з ложею Майстра, але Яначек не приїхав. Лише після концерту з'ясувалося, що диригент Франтішек Нойман забув його запросити. Тим часом Яначек хотів купити квитки, але вони вже були розпродані, тож він пішов погуляти. Потім він жартома описав це в листі до своєї подруги Каміли Стеслової: «Це була «шванда» для вас у Брно». Вони робили своєрідне свято для мене та композитора Сука. Я навіть не встиг купити квитки – тому я туди не пішов. Дзвонили, кликали — а я десь за Брно в засніжених полях!»
Оркестрова рапсодія «Тарас Бульба» написана за мотивами однойменної повісті Миколи Васильовича Гоголя, яку Яначек упізнав у Російський оригінал на спільному читанні Брненського руського гуртка ще в 1905 р. Але історію українського козака він не зобразив аж до початку Першої світової війни, у першій половині 1915 р. Проте авторитарна поліція лютує проти всього. Російська мова змусила композитора перервати свою роботу. Він повернувся до неї лише навесні 1918 року, коли завершив твір як «Слов'янську рапсодію». Прем’єра цієї незвичайної композиції відбулася лише в 1921 році, коли Франтішек Нойман виконав її з оркестром театру Брно.
Дивно, що Концерт для фортепіано з оркестром соль мінор Антоніна Дворжака (1841) –1904) не виконується частіше на концертних сценах, оскільки це дуже вражаючий твір. Дворжак створив її невдовзі після знайомства з молодим Леошем Яначеком, тобто у 1876 році, але її нинішня форма датується 1883 роком, коли композитор зробив велику редакцію. Концерт дещо відхиляється від тогочасної традиції Шопена-Ліста, тобто чергування ділянок віртуозно продуманої сольної партії та домінантного оркестру. Дворжак замінив ці контрасти єдиним музичним потоком симфонічної композиції.
Йозеф Сук (1874–1935) створив свою монументальну симфонічну поему «Зрані» майже в той самий період, що й Яначек свого «Тараса Бульбу», у 1912 році. –1917 рік. На цю композицію Сука натхнив однойменний вірш Антоніна Сови. Композитору була близька сповідь поета, він також мав потребу через музику передати свої почуття та переживання, від трагічного, як ми знаємо їх також із його симфонії «Асраель», до надії та радості життя та творення. Через завантаженість Сука, особливо в Чеському квартеті, створення композиції тривало довго, тому прем’єра відбулася лише 30 жовтня 1918 року, тобто через два дні після проголошення Чехословаччини. «Зрані» вперше виконав Вацлав Таліч із Чеською філармонією, і сприйняли дуже тепло, хоча деякі слухачі та критики були дещо здивовані складно задуманою партитурою. Сьогодні ми розуміємо цю чудову симфонічну поему як перлину симфонічної творчості цього періоду.
Їржі Заградка