GAVIN FRIDAY (of Virgin Prunes) - Lisboa

21 березня, у Тар -клубі, Порто та 22 березня, в Республіці музики, Лісабон, промоутер у «Слайліні»
в п'ятницю, у двох абсолютно унікальних концертах. Скляний тотем був вітальним подарунком, коли п’ятниця повернулася до центру міста близько двох років тому; Він головує там як пам’ять про своє минуле і трюк для свого майбутнього. Пвіда, якій зараз 64 роки, почала ставити під сумнів католицизм понад півстоліття тому, коли він замислювався про те, чому вчителі його жорсткої католицької школи сказали слуги Божі, вдарили його та його колег. Це було ще до того, як спостерігати за піднесенням гламура та панку, перш ніж побачити Дивізію Джой вперше або переправити Ірландію моря, щоб зловити Девіда Боуї в Лондоні. Це було також перед тим, як почалася Діва чорносливи, його гурт після того, як постійний картограф-гурт, який порушив гендерне сприйняття. І це було ще до актів
заколоту та допиту, які створили свою особливу кар'єру співака, автор пісень, візуального виконавця та актора, об'єдналися в дивовижно творче життя. Але є деякі символи та деякі історії, які неможливо перевищити - або що ви не дуже хочете подолати. "Можливо, я не виріс", - каже він під своїм священним серцем, спалахнувши його оком. "Або, можливо, це росте". По черзі, що проводиться бурхливою електронікою, яка нагадує силу чорносливів та вишукану акустику, яка відображає красу їх останнього сольного роботи та звукових груп, ECCE Homo - це екстатичне і безмежне вираження гніву та незалежності, щоб відокремитись від стереотипів, що ми повинні бути, тоді як ми визнаємо, що наші найскладніші битви часто є колективом. Є любовні пісні та бойові пісні, роздуми про втрату та мрію ностальгії, гімни до солідарності та потертості до потужних. П’ятниця вважає, що це найчесніший альбом, який ви коли -небудь робили; Це також найчарівніше. Вони написали більшу частину музики ECCE Homo разом, їх міжособистісна динаміка призвела до треків, які вільно рухалися серед різних емоційних крайнощів. П’ятниця, однак, хотіла зробити все більшим, покрити пісні з вдосконаленням та величі, до якої він дав собі свою роботу над саундтреком. Кине слова Понтія Пілата назад до наших переслідувачів, обіцяючи «боротися з вогнем з вогнем / ми можемо ходити над водою» на спотворені євангельські гармонії. "Мені шкода" викликає подібну зраду, більше з особистої, ніж політичної точки зору, з голосом у п’ятницю підняти себе, щоб зустріти невелику симфонію, яка повільно циркулює під віддаленими секвенсорами та акустичними гітарами треку. Він співає тут ім'я своєї покійної матері (яка боровся з хворобою Альцгеймера), Енн Сторі, і робить зразок її голосу під час "Амарантус (любов брехня кровотечі)", хардкор -електро, який має намір танцювати, щоб відмовитись від труднощів. Тут біль походить з усіх боків, будь -яким можливим способом. Присвячені давнім друзям Боно та Гуггі, а також його групі молодих Ліптон -Віллідж, приголомшлива, меланхолія "Коли світ був молодим", здається, як сумне прощання і щасливе привіт дітям, які зараз можуть переробити світ. "Lady Esquire" відзначає підліткову нерозбірливість, бачачи будівлі, що танцюють за наркотиками з взуттєвою жиром. "Церква любові" відходить від консервативних та католицьких звичаїв Старої Ірландії, смакуючи відмову від ієрархій та сексуальних обмежень. "Щастя - це небо", - співає його особистий Вакх "і небо біля наших ніг". Перша тема "Лоубжеро" повільно переходить від барвистої симфонічної пишності до електронної оди без покаяння партнеру, який допоміг йому звільнитися і знайти себе. Це гімн, щоб любити, чорний диск данину блиску романтики та партнерства. А тут є "найкращі хлопці в Дубліні", гімн без маскування до своїх собак, Ральфі та Стен -чоловіка, який супроводжував його на багатьох цих сесіях. Це коротка пісня, з акустичною та фортепіанною гітарою, загорнутим у пишні мотузки. Тим не менш, це зворушливе свідчення знайти комфорт і силу, де б ми не могли протистояти тому, як нам це потрібно. Або, як він називає його, "звільнення, де я міг би кровоточити публічно". Незважаючи на те, що вони вкорінені в таких втратах, Ecce Homo розповідає цю історію виживання, як ми завжди шукаємо, що може привести нас до наступної фази нашого життя. Це не щасливий чи трагічний альбом; Натомість це мужньо чесна річ, дивлячись на обидві сторони життя та свідчать про те, як це було і як це все ще може бути.