HOMO PANELLUS (ČLOVEK PANELOVÝ)

Театралізовані історії з багатоквартирного життя.

«Я в кожному вікні цього багатоквартирного будинку. Ми граємо в цьому вікні. Щодня спостерігаю за своїми сусідами з цього вікна. У тому місці, повернувшись з вечірки, я викурюю останні сигарети. Мій обід просто згорів на цьому. Що відбувається в завуальованих? Я складається з усіх цих вікон. Розбиваюся на всіх. Ти бачиш мене?»

Робо нарешті хоче зробити щось велике, але щось таке велике в його голові, що він не може цього викинути. Марія повернулася в рідний маєток для нового фільму. Хоча вчителька Ольга виглядає дуже старою, її комп’ютер є частиною чогось важливого. Антон, нащадок дворян, шукає в маєтку втрачене минуле. Мартін, успішний лікар, виявляє, що він хотів би випробувати щось інше, окрім роботи. Менеджера Ірени поки немає, тому що вона настільки цінує свою свободу, що не може нікуди пристати. А тендітні панелі Петржалки у світі руйнівної певності стоять непохитно й мовчки вбирають свої переплетені історії.

Театральна сатира з елементами реальних історій із життя у найбільшому панельному житловому масиві Центральної Європи на вул. кордон трьох держав, колись розділений залізною огорожею куртиною, на місці колишнього села та концтабору, на місці найбільшої внутрішньої дельти. Дунай.

Постановка створена за допомогою процедур документального театру. Він базується на архівних дослідженнях, інтерв’ю з істориками та теоретиками, а особливо з мешканцями Петржалки та панельних житлових масивів навколишніх країн. Як і авторський текст, оригінальна музика Феро Кіралі та сценографія Діани Штраус працюють із автентичними записами та знайденими матеріалами.

Масове панельне будівництво, розпочате наприкінці шістдесятих років, запропонувало типове житло мільйонам людей у наші країни. У панельних будинках, переважно в мікрорайонах, виросло вже кілька поколінь. Типові панельні квартири створюють середовище соціальної рівності та відображають певного роду соціальну утопію. Але матеріал і їх конструкція такі ж крихкі, як і ця утопія. Згідно з планами, багатоквартирний будинок мав принести людям краще сьогодення та майбутнє. Тим часом кілька поколінь також проживали в них минуле. Чи минуле цього будівництва забере не менш тендітна утопія, яка їх породила?

Виконавці: Едіта Копривчевич Борсова, Браньо Мосні, Даніела Гудабова, Пітер Кадлечик, Єва Морес, Євгеній Лібезнюк
Сценарій: Ян Шимко < br/>Наука та костюми: Діана Страушова
Музика: Феро Кіралі
Відеоарт: Борис Вітазек
Оператор: Петер Котра
Режисер: Ян Шимко