Im Fokus: Don McCullin

"Im Fokus" ist eine Cooperation zwischen dem Festival LaGacilly-Baden, der Landesinnung Wien d. Berufsfotografie und dem Leica Store Wien

Дон МакКаллін © Matilda Темперлі

«Я весь час почуваюся винним: винним у тому, що пішов
у той час, коли людина помирала з голоду,
або коли іншого мали вбити.
І я втомився відчувати провину. Тепер я хочу фотографувати
пейзажі та квіти. Я засуджую себе до миру». Він навіть сказав, що ганявся за конфліктом, як алкоголік за пивом. Від Кіпру до В’єтнаму, Куби, Камбоджі чи Ірландії він відіграв піонерську роль у фотожурналістиці, надавши їй повноважень поряд із такими людьми, як Капа, Джонс Гріффіт і Берроуз, і підніс цю дисципліну до форми мистецтва. Його фотографії дозволяють публіці бути в курсі подій, що відбуваються за милі; вони викликають запитання, вони розбурхують громадську думку та мучать совість.

Народжений у 1935 році в робітничому районі Фінсбері-Парк у Лондоні, Дон МакКаллін почав свою кар’єру майже випадково, коли в 1959 році одна з його фотографій банди «The Guvnors» була опублікована The Observer після вбивства поліцейського. Хоча насильство займає центральне місце в розумінні громадськістю його роботи, це не єдиний її аспект. Окрім репортерства, Дон МакКаллін цікавився маргіналізованим населенням Лондона, фотографуючи бездомних, мігрантів і робітників. Місто, де він народився і виріс, надихнуло його суспільну свідомість. Будучи раннім свідком панівної бідності, він зміг визначити зриви в соціальній структурі своєї країни, людей, яких залишила індустріалізація та відхід від глобалізації.

У 2017 році він отримав лицарське звання від королеви за свою виняткову кар’єру – він один із небагатьох фотографів, які отримали цю відзнаку. Зараз він живе в Сомерсеті і присвячує свій час пейзажній фотографії. Як би дивно це не здавалося спочатку, цей перехід, мабуть, не такий уже й несподіваний. У хмарному небі англійської сільської місцевості чи змучених руїнах Пальміри в Сирії Дон МакКаллін продовжує бачити шрами історії та насильства. Його фотографії, навіть тихих місць, здаються наповненими порохом у вічному відлунні театрів війни, які безповоротно сформували його погляд.