Ця подія завершилася!
Komentovaná prohlídka výstavy 1+2
Екскурсія на виставку 1+2
Подія від: Beseder Gallery
Місце проведення: Lihovarská 1060/12, Lihovarská 12, Praha 9
Лекції та дискусії
Про подію
Прокоментувала екскурсія на виставку 1+2
Галерея Беседера запустила чудовий виставковий цикл на початку року, який підкреслює діалог між поколіннями. Це пов'язує усталені особистості зі своїми молодшими колегами - часто колишніми студентами. Як і в jiří černický або Антоніна Стріжек, Ярослав Фішер вирішив вирішити дві творчі індивідуальності, з якими він асоціюється з педагогічними відносинами: Онджея Прібіла, однією з його перших студентів з часів Академії мистецтв, архітектури та дизайну та Маттіаса Пленнечекемії. Усі три автори зустрічаються над темою ландшафту - зокрема ландшафтом сьогодення, відзначеним антропоценом та цивілізаційними відбитками людської діяльності. Це створює простір, сповнений симуляцій Бодрілларда - картини пейзажу, які змінюються перед нашими очима, часто на форму кітхових імітацій: ковбойські міста, динозаври, плями сіл або інші поп -культурні цікавості. Справжній пейзаж просунувся через ці "маски" і втрачає можливість захищати. Результатом є середовище, реальна ідентичність якого повільно зникає на користь ілюзорного світу замінників. Його захоплення цим середовищем протиставляє сучасні питання технічної відтворюваності витвору мистецтва, як тематизовано Вальтером Бенджаміном. Дагерротип - як техніка, що не переходить і некопіює - відкриває питання справжності, унікальності та довговічності фотографії. Фільми Прібіла не намагаються наслідувати ностальгічну естетику 19 століття. Навпаки, він зосереджується на сучасних технічних та промислових будівлях, сировина та функціональність яких вступають у напругу з прекрасним і ретельним матеріальним характером самої техніки. Результатом є візуальний парадокс, який викликає тривожні питання щодо форми та важливості сьогоднішнього ландшафту в глядачі. У своїй роботі він перетворює бачення, мрії та образні пейзажі на образи, які обманюють глядача та перетинають межі реальності. У своїй студії він створює декорації та моделі, які потім оживають мрійливі сцени через камеру. На його розетковому ансамблі сильно впливають науково-фантастична естетика та літературні образи-це було створено як ілюстрація роману в день трифідів, апокаліптичного бачення Джона Вайндхема. Ландшафт Páleníčka - це не відображення реального світу, а автономним вигаданим середовищем, які також діють іноземними та підсвідомо відомими.
Галерея Беседера запустила чудовий виставковий цикл на початку року, який підкреслює діалог між поколіннями. Це пов'язує усталені особистості зі своїми молодшими колегами - часто колишніми студентами. Як і в jiří černický або Антоніна Стріжек, Ярослав Фішер вирішив вирішити дві творчі індивідуальності, з якими він асоціюється з педагогічними відносинами: Онджея Прібіла, однією з його перших студентів з часів Академії мистецтв, архітектури та дизайну та Маттіаса Пленнечекемії. Усі три автори зустрічаються над темою ландшафту - зокрема ландшафтом сьогодення, відзначеним антропоценом та цивілізаційними відбитками людської діяльності. Це створює простір, сповнений симуляцій Бодрілларда - картини пейзажу, які змінюються перед нашими очима, часто на форму кітхових імітацій: ковбойські міста, динозаври, плями сіл або інші поп -культурні цікавості. Справжній пейзаж просунувся через ці "маски" і втрачає можливість захищати. Результатом є середовище, реальна ідентичність якого повільно зникає на користь ілюзорного світу замінників. Його захоплення цим середовищем протиставляє сучасні питання технічної відтворюваності витвору мистецтва, як тематизовано Вальтером Бенджаміном. Дагерротип - як техніка, що не переходить і некопіює - відкриває питання справжності, унікальності та довговічності фотографії. Фільми Прібіла не намагаються наслідувати ностальгічну естетику 19 століття. Навпаки, він зосереджується на сучасних технічних та промислових будівлях, сировина та функціональність яких вступають у напругу з прекрасним і ретельним матеріальним характером самої техніки. Результатом є візуальний парадокс, який викликає тривожні питання щодо форми та важливості сьогоднішнього ландшафту в глядачі. У своїй роботі він перетворює бачення, мрії та образні пейзажі на образи, які обманюють глядача та перетинають межі реальності. У своїй студії він створює декорації та моделі, які потім оживають мрійливі сцени через камеру. На його розетковому ансамблі сильно впливають науково-фантастична естетика та літературні образи-це було створено як ілюстрація роману в день трифідів, апокаліптичного бачення Джона Вайндхема. Ландшафт Páleníčka - це не відображення реального світу, а автономним вигаданим середовищем, які також діють іноземними та підсвідомо відомими.