Ця подія завершилася!
Lenka Falušiová - Strážci
Lenka Falušiová - Охоронці
Подія від: Jan Čejka Gallery
Місце проведення: Kampus Hybernska, Hybernská 998/4, Praha 1
Про подію
Будь ласка, прийміть сердечне запрошення на виставку.
Lenka Falušiová - Strážci
27. 11. 2024 – 30. 1. 2025
відкриття: 27. 11. з 18:00
Галерея Яна Чейки - Hybernská 4
https://jancejkagallery.com/program/lenka-falusiova-strazci/
- ------------------------------
Охоронці
Де лісі , є храм Ленки Фалушової. З дитинства він вчиться читати його внутрішній порядок, спілкуватися з місцевими громадами, як під час фізичних візитів, так і у власній уяві. Там він проводить значну частину дня. Він мовчки дивиться. Це зберігається. І як ніде зливається з природою.
Відпочиваючи в лісі, Ленка Фалушіва особливо звертається до дерев. Він вважає їх охоронцями того, що там відбувається. Розгалуження від коренів до крон визначає рух усього, що потрапляє в ліс. Людина, звір, світло, вітер чи вода знаходяться під їхнім захистом і тінню, а тіні там мають багато різних форм.
Ми говоримо про події, які люди знають більше з казок і фантастичних історій, але для Ленки Фалушової вони реальні. Вона заповнює ними сторінки своїх щоденників, а також надихається ними, створюючи свої картини.
Одного разу за нею в скелі погналася темна постать. Коли вона взяла Льоньку за плече, виявилося, що вона, на щастя, тільки зі сну. Але коли Льонька здригнулася, за вікнами її кімнати каркала в кущах зграя ворон. Іншого разу здалеку за нею спостерігала мінлива, невизначена міфічна істота, яка, підійшовши ближче, остаточно перетворилася на старе покручене коріння. А ще вона має незліченні «випадкові» зустрічі з дикою природою, чи то біла лань, чи сотні метеликів, для яких вона на мить стала квіткою.
Згадані історії мають настільки сильну атмосферу, що перед їх раціональним поясненням віддаєш перевагу фентезі. І останнє творіння Ленки Фалушової саме так. Малює та малює на реальній основі, а не для наслідування, чим добре засвоїв. Роками вона знайомилася з розмаїттям гілок, голок, шишок, листя, каміння та інших природних речей, щоб вийти заміж за них. Замість самих споруд він шукає в них щось більше – атмосферу та істот – дух лісу. І за допомогою спогадів і щоденникових записів він створює інтуїтивно абстрактні пейзажі, які передають ліс як таке складне середовище, що людська уява опиняється на межі своїх можливостей.
Lenka Falušiová - Strážci
27. 11. 2024 – 30. 1. 2025
відкриття: 27. 11. з 18:00
Галерея Яна Чейки - Hybernská 4
https://jancejkagallery.com/program/lenka-falusiova-strazci/
- ------------------------------
Охоронці
Де лісі , є храм Ленки Фалушової. З дитинства він вчиться читати його внутрішній порядок, спілкуватися з місцевими громадами, як під час фізичних візитів, так і у власній уяві. Там він проводить значну частину дня. Він мовчки дивиться. Це зберігається. І як ніде зливається з природою.
Відпочиваючи в лісі, Ленка Фалушіва особливо звертається до дерев. Він вважає їх охоронцями того, що там відбувається. Розгалуження від коренів до крон визначає рух усього, що потрапляє в ліс. Людина, звір, світло, вітер чи вода знаходяться під їхнім захистом і тінню, а тіні там мають багато різних форм.
Ми говоримо про події, які люди знають більше з казок і фантастичних історій, але для Ленки Фалушової вони реальні. Вона заповнює ними сторінки своїх щоденників, а також надихається ними, створюючи свої картини.
Одного разу за нею в скелі погналася темна постать. Коли вона взяла Льоньку за плече, виявилося, що вона, на щастя, тільки зі сну. Але коли Льонька здригнулася, за вікнами її кімнати каркала в кущах зграя ворон. Іншого разу здалеку за нею спостерігала мінлива, невизначена міфічна істота, яка, підійшовши ближче, остаточно перетворилася на старе покручене коріння. А ще вона має незліченні «випадкові» зустрічі з дикою природою, чи то біла лань, чи сотні метеликів, для яких вона на мить стала квіткою.
Згадані історії мають настільки сильну атмосферу, що перед їх раціональним поясненням віддаєш перевагу фентезі. І останнє творіння Ленки Фалушової саме так. Малює та малює на реальній основі, а не для наслідування, чим добре засвоїв. Роками вона знайомилася з розмаїттям гілок, голок, шишок, листя, каміння та інших природних речей, щоб вийти заміж за них. Замість самих споруд він шукає в них щось більше – атмосферу та істот – дух лісу. І за допомогою спогадів і щоденникових записів він створює інтуїтивно абстрактні пейзажі, які передають ліс як таке складне середовище, що людська уява опиняється на межі своїх можливостей.