Love Letters from Deep Waters | Grief is a Language of Love

Соматична подорож із 4 частин у глибини горя як мова кохання.

Ми всі несемо горе, навіть коли ми не називай це своїми іменами. Часто неправильно розуміючи вагу чи слабкість, коли ми дивимося всередину, це мова любові, сказаної для людей, місць, майбутнього та частин нас самих, які не можуть залишитися.

Горе не лише особисте. Це колективно. Воно несе вагу історії, стосунків, тіл і майбутнього, які були взяті чи відкинуті. Бути разом із горем — це спосіб відмовитися від ізоляції, визнати, що втрата є частиною того, як ми сформовані.

Ця робота не стосується зцілення в прямому сенсі. Йдеться про те, щоб залишитися з тим, що залишилося, дати відчути це і дозволити тілу згадати, як терпіти втрату з ніжністю та співчуттям.

Ми будемо рухатися повільно. Ми будемо часто робити паузи. Ми дамо собі час. Ми будемо слухати.

Ми будемо слухати те, що говорить горе, а не те, що, на нашу думку, має статися з ним. Завдяки соматичним рухам, нерухомості, диханню та веденню щоденника ми розвинемо здатність відчувати горе та полегшимо наші тіла через власну та колективну присутність.

Оскільки горе — це мова кохання.

Будь ласка, приходьте зі зручним одягом, теплими шкарпетками, блокнотом і ручкою.

Якщо ви хочете відвідати всю серію, ви можете знайти квиток зі знижкою ТУТ.

Про фасилітатора

Leman Sevda Darıcıoğlu (вони/вони) — мультидисциплінарний художник, чия практика охоплює тривалі живі виступи,  відео,  інсталяції, тексти та публічні інтервенції. Робота Лемана заглиблюється в складні перетини хронополітики та некрополітики, приділяючи гостру увагу вразливості та стійкості маргіналізованих, особливо квір-організацій. Їхнє мистецьке дослідження зумовлене глибоким залученням до історій насильства та систем привілеїв, викликом і повторним присвоєнням цих наративів з чітко вираженої точки зору Південно-Західної Азії.

З 2016 року Леман веде різні майстер-класи, присвячені тілу, руху, перформансу та тривалим практикам у Туреччині та Європі. Вони розглядають ці процеси семінарів як можливості для колективного обміну та створення простору один для одного. Вони прагнуть створювати безпечніші середовища, де квір-індивідууми, BIPOC та члени маргіналізованих спільнот можуть спілкуватися зі своїм тілом і перетворювати свої вразливості на сильні сторони за допомогою перформансу.

Леман отримав ступінь магістра за напрямком форм живого мистецтва в Академії образотворчих мистецтв, Нюрнберг, з відзнакою та отримав DAAD Приз2024 з їх дипломним проектом. Вони показали свої роботи в Pickle Bar, Берлін (2025); Door Foundation, Амстердам (2024); Ornamenta2024, Пфорцхайм (2024); САНАТОРІЙ, Стамбул (2024); Europride23, Валетта (2023); Bärenzwinger, Берлін (2023); ICA, Лондон (2022); Гете Інститут, Рим (2022); SALT, Стамбул   (2022); Музей Швулеса, Берлін (2021); Badischer Kunstverein, Карлсруе (2018), серед інших. Вони є одними з отримувачів гранту Gwaetler 2025 від Gwaetler Foundation.