Ця подія завершилася!
Macbeth
Макбет
Подія від: Pražský divadelní festival německého jazyka
Місце проведення: Vinohrady Theater, Náměstí Míru 1450/7, Praha 2
Квитки: Отримати
Про подію
Schauspielhaus Bochum
William Shakespeare
Режисер Йохан Сімонс
У ролях: Марина Галич, Єнс Харцер, Стефан Ханстайн
Шотландія, давно . Це після війни. Макбет і його друг Банко повертаються з поля бою. Вони перемогли, їх заливає адреналін, їхні мечі ще мокрі від крові. Ім’я Макбет лунає всюди, повітря гуде від розповідей про те, як легко він міг убити. Героя Макбета, вбивцю на службі королю та батьківщині, чекає велике майбутнє. Дивні істоти пророкують, що він стане королем. Для цього знадобляться дії, які проллють багато крові. Кажуть, що Макбет просто слухає свою кровожадність. Підбадьорений дружиною, він вбиває свій шлях до абсолютної влади: спочатку він вбиває короля, потім своїх найкращих друзів, потім їхні сім’ї, включаючи дітей. Здається, передбачення відьом хоча б частково справдилося. Однак радості від абсолютної влади не приходить. Макбета та його леді мучать докори сумління. Друга частина передбачення неминуче здійсниться, якими б неймовірними не були його припущення. Покинутий як друзями, так і ворогами, у Макбета залишилася лише одна втеча — від самого себе.
Макбет — найкоротша і найкривавіша трагедія Шекспіра. Вона була написана між 1603-1607 роками та частково заснована на реальній історії короля Макбета (1005-1057) Шотландії, який піднявся на трон у 1040 році, убивши короля Дункана I. Хоча його дії здаються неймовірними та нелюдськими, ми маємо неприємне відчуття, що Макбет не просто чудовисько. Навіть коли Макбет купається в крові, він думає про свою людяність, він бачить свої дії як вираження якоїсь вищої думки: чорної думки, але думки. Це нагадує нам, що людина — це тварина, яка саморефлексує. Макбет — це така людина, якою ми могли б стати, якби хтось натиснув на нас не ті кнопки. Якщо ми жахаємося злочинів Макбета, то жахаємось самих себе.
Йенс Харцер і Йохан Сімонс плідно співпрацюють протягом багатьох років, про що свідчать такі постановки, як «Вершник на білому коні» Теодора Шторма, Урок німецької Зіґфріда Ленца або Ідіот Достоєвського. Після «Пентезиля» Генріха фон Клейста (презентованого в Празі на нашому фестивалі у 2019 році) та «Іванова» Антона Чехова, «Макбет» — це їхня третя спільна постановка в Schauspielhaus Bochum.
Запрошені на Berliner Theatertreffen 2024!
З чеськими субтитрами.
William Shakespeare
Режисер Йохан Сімонс
У ролях: Марина Галич, Єнс Харцер, Стефан Ханстайн
Шотландія, давно . Це після війни. Макбет і його друг Банко повертаються з поля бою. Вони перемогли, їх заливає адреналін, їхні мечі ще мокрі від крові. Ім’я Макбет лунає всюди, повітря гуде від розповідей про те, як легко він міг убити. Героя Макбета, вбивцю на службі королю та батьківщині, чекає велике майбутнє. Дивні істоти пророкують, що він стане королем. Для цього знадобляться дії, які проллють багато крові. Кажуть, що Макбет просто слухає свою кровожадність. Підбадьорений дружиною, він вбиває свій шлях до абсолютної влади: спочатку він вбиває короля, потім своїх найкращих друзів, потім їхні сім’ї, включаючи дітей. Здається, передбачення відьом хоча б частково справдилося. Однак радості від абсолютної влади не приходить. Макбета та його леді мучать докори сумління. Друга частина передбачення неминуче здійсниться, якими б неймовірними не були його припущення. Покинутий як друзями, так і ворогами, у Макбета залишилася лише одна втеча — від самого себе.
Макбет — найкоротша і найкривавіша трагедія Шекспіра. Вона була написана між 1603-1607 роками та частково заснована на реальній історії короля Макбета (1005-1057) Шотландії, який піднявся на трон у 1040 році, убивши короля Дункана I. Хоча його дії здаються неймовірними та нелюдськими, ми маємо неприємне відчуття, що Макбет не просто чудовисько. Навіть коли Макбет купається в крові, він думає про свою людяність, він бачить свої дії як вираження якоїсь вищої думки: чорної думки, але думки. Це нагадує нам, що людина — це тварина, яка саморефлексує. Макбет — це така людина, якою ми могли б стати, якби хтось натиснув на нас не ті кнопки. Якщо ми жахаємося злочинів Макбета, то жахаємось самих себе.
Йенс Харцер і Йохан Сімонс плідно співпрацюють протягом багатьох років, про що свідчать такі постановки, як «Вершник на білому коні» Теодора Шторма, Урок німецької Зіґфріда Ленца або Ідіот Достоєвського. Після «Пентезиля» Генріха фон Клейста (презентованого в Празі на нашому фестивалі у 2019 році) та «Іванова» Антона Чехова, «Макбет» — це їхня третя спільна постановка в Schauspielhaus Bochum.
Запрошені на Berliner Theatertreffen 2024!
З чеськими субтитрами.