Mám jen tři minuty času

Вистава У мене лише три хвилини часу за п’єсою Карела Чапека Біла хвороба.

Ми ховаємо націю. Родина часів Словацької держави. Пропаганда. війни. Диктатури. Прощаємося з тими, хто помер від білої хвороби. Ми ховаємо суспільство, яке хотіло розширюватися за рахунок інших. Сумуємо за батьком, матір'ю, сином і донькою. Вони жили точно за правилами і все одно не отримали те, що їм обіцяли. Ми пам’ятаємо і молимося, щоб вони не повернулися. Авторський текст Вероніки Ґайслової, Каміли Павлінської та Кароліни Приєградної був створений як продовження театральної п’єси Карела Чапека Біла Немок. Це спроба протистояти табуйованим і застарілим темам: смертності особистості, вразливості людського організму, хворобі, яка поширюється під час пандемії, менталітету переваги білої, патріархату та тоталітарної пропаганди. Виробництво значною мірою базується на тілі. Це призводить його до конфлікту зі своїм власним, але також і з успадкованим минулим, з минулим, яке є в ньому. Це дозволяє вивести його, змушує тіло зіткнутися з ним і таким чином дає шанс на відновлення.

Режисерська група:

• Режисер: Кароліна Приєградна
• Драматургія: Каміла Павлінська, Вероніка Гайслова
• Виробництво: Ема Антічова, Маркета Абрахамова, Хана Dohňanská
• Сценографія: Дорота Маліхова
• Співпраця над рухом: Жасміна Мітькова