My Fair Lady (ze Zelňáku)

Музична комедія за словами Г. Б. Шоу Пігмаліона

Моя справедлива леді, "Ідеальний мюзикл", як називав твір композитора Фредерік Лоу та лібретиста Алана Джей Лернера, заснований на Пігмаліона Джорджа Бернарда Шоу. Це добре відомий факт. Оригінальна комедія з іронічною субтитром "Романтична п'ятірка" ірландської гри, але після Шекспіра найважливіша англійська драматурга була написана в 1912 році і лише через два роки, коли вона з'явилася на сцені у Відні, Берліні та Праги. Гра тут спричинила перемішування на сцені, що нечувані соковиті прокляття "кривавих арм" ("ебать дупа", в чеському перекладі Ota onresta "гнила дупа"). У версії Brno, яка вступила в історію Чехії з атрибутом "Z Zelňák" в 1999 році, він був відмічений незабутнім: "Hébni tó svniló ťó!", 340 разів! Спочатку на драматичній сцені та згодом у суді єпископа. Історія про подвійну казку, в якій тупа брудна дівчина стає справжньою дамою, і в якій ця виняткова дівчина може пом’якшити жорстке саркастичне серце похмурого професора, що займається самоохідним, залишається тим самим. І все ж оновлене виробництво цього відомого заголовка призведе до зміни не лише в новій ролі, але і в часі, що встановлюється на початку 20 століття. Глядачі можуть з нетерпінням чекати показу вражаючих костюмів періоду Андреа Кучерова на чудовій сцені Ярослава Мілфайт, який цього разу приносить Лізу Дулковов, професор Храдек та полковник Брно в 1912 році.