NIKITA'S THATTUKADA... FIFTH EDITION!

Ще один шанс для Таттукадди Микити. Домашня їжа, яка оживляє суть придорожніх закусочних Індії! Не пропустіть!

Мої перші спогади про кухню почалися в 4 роки, коли я грався з каструлями з водою та експериментував зі спеціями мій покійний дід. Мій батько приєднувався до мене в цих кулінарних пригодах, навчаючи смажити яйце за допомогою дитячого кухонного набору IKEA, коли ми вдавали, що ведемо власне кулінарне шоу, натхненне Рейчел Рей.

Їжа завжди була в центрі мого життя. У школі обід був справжньою подією — ми з друзями охоче розпаковували наші тіфіни, демонструючи все: від масала-ідліс мами Джаладжі до маминого курячого каррі з минулого вечора. Ідучи додому зі школи, я мріяв про те, що приготувала мама, намагаючись вгадати страву за ароматами, що наповнювали коридор. Хоча іноді я розчаровувався, коли знову був самбар або дал, я найбільше сумую за цими простими стравами відтоді, як переїхав до Амстердама.

Коли я приїхав до Амстердама, я почав цінувати дрібниці, які роблять дім відчувати себе як вдома — і перше, що спало на думку, було маминим далом. Навчання готувати стало для мене способом зв’язатися зі своїм корінням і виразити любов. Як колись написала Елла Рісбріджер: «Кухні — це простір для інтимності, тому що я торкатимусь своїми руками до речей, які потраплять у ваш рот, я скуштую те, що смакуєте ви».

Тоді є Індія — місце Я ніколи не жив там, де я не розмовляю мовою, але це місце, яке глибоко пов’язане зі мною. Від яскравих смаків Шиллонга до зворушливих страв Гоа, Бангалору та Палаккаду, я провів усе життя, люблячи їжу вдома, яку відвідую лише уривками. Незважаючи на час і відстань, їжа пов’язує мене з моєю спадщиною та спогадами про сім’ю, якої вже немає з нами.

Чи то Віндалу мого дідуся, ростбіф мого дядька чи чапаті моєї бабусі, ми спільними стравами є частиною тканини мого життя. Можливо, я ніколи не відтворю ці точні смаки, але те, що я можу поділитися, — це відчуття — тепло, любов, відчуття дому, які приносить їжа.

Це те, що я хочу принести своїй громаді тут, у Амстердам. За допомогою цього кухонного інтер’єру в барі Pekky я сподіваюся поділитися не просто їжею, а намалювати полотно історій, спогадів і любові, які є в кожній страві.