Noc tribádek

1889 р. Одної ночі в театрі Дагмара в Копенгагені. Найвідоміший мізогін історії світової літератури Август Стріндберг намагається вивчити свою нову гру. Спроба функціонального театрального тесту та конструктивного діалогу стикається з хвилями нескінченного каяття. Постійна загроза психологічного зриву чергується з декларації маскулінності та сили. Час опік, кожна секунда горить. Так танцювати! Життєвість апокаліпсису. Пекельна життєрадісність. Настороженість трупів. Неперевершені тенденції до алхімізму. Мюїстенс стає заклинанням? Кавований патріархат. Чарівний консерватизм як зусилля, щоб повністю та світ повністю під контролем. Наче глобальна дискусія через надприродні сили відмовилася рухатися далі. Чи переживаємо ми неможливість нового? Як ти уявляєш пекло? Пародично містичний гротеск з елементами змови щодо поточного (неперевершеного?) Вплив прогресивного та консервативного дискурсу. Текст Еккіста доповнюється цитатами з книги провідною італійською феміністкою Карлі Лонзі . Медитація про дурну нескінченність. Ритуал збентеження. Параноїдальний реалізм. Пекло, в якому люди щодня скажуть однаково. Спроба трансцендентності та прощання. Виступ буде супроводжуватися дискусією з творцями.