Ця подія завершилася!
Oľga Gyárfášová v Artfore
Ольга Дярфашова в Artfor
Подія від: Kníhkupectvo Artforum Košice, ASPEKT
Місце проведення: Artforum books & coffee, Hlavná 87, Staré Mesto
Лекції та дискусії
Про подію
Запрошуємо у четвер, 28 листопада, на обговорення та презентацію книги соціолога Ольги Дярфашової «Як ми жили в роки нормалізації». з 18:00 до Кошицького Artfor на вул. Головній.
Дебати модерує Адріана Єсенкова.
Соціолог Ольга Дярфашова поспілкувалася з десятьма жінками, які були частиною альтернативної опозиційної спільноти в роки нормалізації в Братиславі. Завдяки своїм історіям вони дають нам можливість зазирнути в світ, в якому Держбезпека намагалася отримати контроль над їхнім життям і простором для себе. У своїх спогадах вони відкривають теми еміграції, сім'ї, підготовки самвидаву, ув'язнення, допитів, спільноти близьких людей, особистої свободи.
МАРТА БОТТА: Ми думали, що нас приймуть як герої у Швеції, тому що ми відчували, що ми герої. І вони вважали нас злочинцями.
АННА БУДАЙОВА: Поки надворі, поза нашою квартирою панувала сіра з червоними прапорами, нас звільнили.
ЙОЛАНА КУСА: Це було по-людськи. вкрай неприємно. Знаєте, дивитися, як ламаються характери і які вони люди насправді. Відтоді я знаю майже все, що можна знати про людей.
ГАБРІЕЛА ЛАНГОШОВА: Самвидав був політичним, цим займався Яно, а в моєму середовищі робили переклади психологічної літератури, щось на зразок професійного самвидаву.
ЛЮБА ЛЕСНА : Батько тоді сказав, що ми повинні емігрувати. Я погодився, що так. Але мама сказала, що ні, а я сказав, що без мами нікуди не піду, і ми розійшлися.
ЛЮДМИЛА ПАСТЬЄРОВА: Коли я втретє переписала «Навравацького» Татарки і почала «Евуленко, моя душа, моє серце" , тому я вже пішов напам'ять...
ЮЛІЯ ШЕРВУД: Одразу, коли я подумала про те, щоб переїхати до Праги та вдягнути «тероризм», ідея еміграції здавалася моєму батькові більш прийнятною.
МАРТА ШІМЕЧКОВА: Я б також сказала, що я допомагала. Не знаю чому, але я також відчувала, що допомагаю.
ДОРОТА ШІМЕКОВА: У нас була молитва, де ми обіцяємо боротися зі злом зброєю, як сльози, піт і кров. Але на його думку він використав слово «зброя».
ЗУЗАНА МАЖАРОВА: Громада та «власна кімната» як передумова для політичної непокори. До спогадів акторів з альтернативного простору Братислави про період нормалізації.
OĽGA GYÁRFÁŠOVÁ викладає в Інституті європейських студій та міжнародних відносин FSEV UK у Братиславі, вона також є членом-засновником та аналітиком Інститут громадських проблем, незалежний аналітичний центр - танк. У своїх дослідженнях він зосереджується на аналізі поведінки виборців, політичної культури, європейської інтеграції, а також питань соціальної інтеграції та прав людини. Співпрацює в кількох вітчизняних та міжнародних проектах, o.i. вона є національним координатором досліджень виборів до Європарламенту. Була зовнішнім радником президента Зузани Чапутової з соціальних питань та громадської думки. Написала кілька книг та соціологічних досліджень.
Дискусію з презентацією книги ми організовуємо спільно з АСПЕКТ.
Захід відбувся за підтримки Фонду сприяння мистецтву з громадських ресурсів.
Чекаємо вас у книгарні📚
Дебати модерує Адріана Єсенкова.
Соціолог Ольга Дярфашова поспілкувалася з десятьма жінками, які були частиною альтернативної опозиційної спільноти в роки нормалізації в Братиславі. Завдяки своїм історіям вони дають нам можливість зазирнути в світ, в якому Держбезпека намагалася отримати контроль над їхнім життям і простором для себе. У своїх спогадах вони відкривають теми еміграції, сім'ї, підготовки самвидаву, ув'язнення, допитів, спільноти близьких людей, особистої свободи.
МАРТА БОТТА: Ми думали, що нас приймуть як герої у Швеції, тому що ми відчували, що ми герої. І вони вважали нас злочинцями.
АННА БУДАЙОВА: Поки надворі, поза нашою квартирою панувала сіра з червоними прапорами, нас звільнили.
ЙОЛАНА КУСА: Це було по-людськи. вкрай неприємно. Знаєте, дивитися, як ламаються характери і які вони люди насправді. Відтоді я знаю майже все, що можна знати про людей.
ГАБРІЕЛА ЛАНГОШОВА: Самвидав був політичним, цим займався Яно, а в моєму середовищі робили переклади психологічної літератури, щось на зразок професійного самвидаву.
ЛЮБА ЛЕСНА : Батько тоді сказав, що ми повинні емігрувати. Я погодився, що так. Але мама сказала, що ні, а я сказав, що без мами нікуди не піду, і ми розійшлися.
ЛЮДМИЛА ПАСТЬЄРОВА: Коли я втретє переписала «Навравацького» Татарки і почала «Евуленко, моя душа, моє серце" , тому я вже пішов напам'ять...
ЮЛІЯ ШЕРВУД: Одразу, коли я подумала про те, щоб переїхати до Праги та вдягнути «тероризм», ідея еміграції здавалася моєму батькові більш прийнятною.
МАРТА ШІМЕЧКОВА: Я б також сказала, що я допомагала. Не знаю чому, але я також відчувала, що допомагаю.
ДОРОТА ШІМЕКОВА: У нас була молитва, де ми обіцяємо боротися зі злом зброєю, як сльози, піт і кров. Але на його думку він використав слово «зброя».
ЗУЗАНА МАЖАРОВА: Громада та «власна кімната» як передумова для політичної непокори. До спогадів акторів з альтернативного простору Братислави про період нормалізації.
OĽGA GYÁRFÁŠOVÁ викладає в Інституті європейських студій та міжнародних відносин FSEV UK у Братиславі, вона також є членом-засновником та аналітиком Інститут громадських проблем, незалежний аналітичний центр - танк. У своїх дослідженнях він зосереджується на аналізі поведінки виборців, політичної культури, європейської інтеграції, а також питань соціальної інтеграції та прав людини. Співпрацює в кількох вітчизняних та міжнародних проектах, o.i. вона є національним координатором досліджень виборів до Європарламенту. Була зовнішнім радником президента Зузани Чапутової з соціальних питань та громадської думки. Написала кілька книг та соціологічних досліджень.
Дискусію з презентацією книги ми організовуємо спільно з АСПЕКТ.
Захід відбувся за підтримки Фонду сприяння мистецтву з громадських ресурсів.
Чекаємо вас у книгарні📚