Ця подія завершилася!
ORCUTT SHELLEY MILLER • Berlin • Neue Zukunft
ORCUTT SHELLEY MILLER • Берлін • Нове майбутнє
Подія від: Landstreicher Konzerte, Vertikal Concerts
Місце проведення: Neue Zukunft, Alt-Stralau 68, Berlin - Bezirk Friedrichshain-Kreuzberg
Квитки: Отримати
Про подію
ОРКУТТ ШЕЛЛІ МІЛЛЕР
26.04.2026, Берлін, Neue Zukunft
Einlass: 19:00
Початок: 20:00
Одного разу я запитав Білла Оркатта, чи йому подобаються Grateful Dead, тому що я смутно пам’ятав, як говорив про них під час спільного туру 30 кілька років тому. Він відповів, що намагався зламати їхній код у коледжі, здебільшого тому, що вони подобалися багатьом його друзям, але що він ніколи не зміг розібратися в їх надзвичайно дрібному звуку та розмовному лепету. Чому його друзі не запалювалися повзучим підводним ходом Crazy Horse, сповненим триакордової екзистенційної загрози?
Відтоді я багато думав про дихотомію Horse/Dead — особливо зараз, слухаючи дебютний реліз Оркатта, Стіва Шеллі та Ітана Міллера, найближче наближення до стандартного потужного тріо, яке Оркатт приземлився на сьогоднішній день. Далекий від поліморфних джазів його численних записів із Крісом Корсано, ландшафт, який населяє Оркатт Шеллі Міллер, лежить на глибині сажень під дружніми декартовими координатами Мертвих, глибоко в кам’яній американській основі, живленій вулканічними рифами, що містять безліч.
Очевидно, ніхто не збирається сплутати Шеллі та Міллера з Моліною та Телботом. (або, якщо на те пішло, Orcutt for Young). Але початковий звук пісні «An L.A. Funeral» — яка починається в глибині річки Огайо братів Айлі, але швидко змивається на пляжі Зума — відбиває пентатонічне відображення Кортеса, коли Ніл, який писав пісню, був свідком того, як завойовник/убивця приземлився в каньйоні Топанга замість Веракруса.
Незважаючи на його ритмічні кивки до SoCal 60-х років, загальна атмосфера Orcutt Shelley Miller — це кутастий, атональний слеш, нагромаджений на панк-фьюжоїдній основі SST середини 80-х, із щетинистими акордами Orcutt, закріпленими плавним/відливним басом Міллера. У машинному відділенні Шеллі, найбільш прихильний до ритму з тріо, ніколи повністю не відмовляється від кишені «два і чотири», але шкрябає навколо неї, бігає по ній, закопується під нею, зрештою натискаючи на довший трек на другій стороні щось на кшталт Майкла Херлі, який пішов з мотора. Композиція «Four-Door Charger», яка легко транслюється з усіх цих треків, проходить через краут-фанк на шляху до міцного відтоку Клауса Дінгера, зустрічає Лотара Мейда (через SY кінця 80-х), її основні ключові модальності замовкають перед тим, як «A Long Island Wedding» підривається до кульмінації надмірного економічного зворотного зв’язку.
Усі При цьому Orcutt Shelley Miller звучить як повністю сформований звір, а не просто сума його характерних частин. Для сором’язливих слухачів імпровізації я з радістю можу повідомити вам, що схоже на те, що Оркатт намалював кілька голов заздалегідь, тож є багато, за що вчепитися серед різких тритонів у стилі Джінна, а також безліч годинникових соло, що вибухають під прямим кутом, які визначають гіпнотичну фразу Оркатта.
Оркутт Шеллі Міллер, зрештою, читається як «велика рок-заява» його складових, яка торкує межу між хорошими часами та розбитими розумами, і, таким чином, це найкращий повторювач. А щодо дихотомії «Мертвий/Молодий», хоча зрозуміло, що ніхто не заблукає надто далеко в «Мертву зону», існує взаємозв’язок між інструментами, який однозначно нагадує Bay Area, навіть якщо загальна естетика приємно виглядає в Лос-Анджелесі — і це, мої друзі, настільки міцний рок-рок із Західного узбережжя, про який можна мріяти в наші дні.
26.04.2026, Берлін, Neue Zukunft
Einlass: 19:00
Початок: 20:00
Одного разу я запитав Білла Оркатта, чи йому подобаються Grateful Dead, тому що я смутно пам’ятав, як говорив про них під час спільного туру 30 кілька років тому. Він відповів, що намагався зламати їхній код у коледжі, здебільшого тому, що вони подобалися багатьом його друзям, але що він ніколи не зміг розібратися в їх надзвичайно дрібному звуку та розмовному лепету. Чому його друзі не запалювалися повзучим підводним ходом Crazy Horse, сповненим триакордової екзистенційної загрози?
Відтоді я багато думав про дихотомію Horse/Dead — особливо зараз, слухаючи дебютний реліз Оркатта, Стіва Шеллі та Ітана Міллера, найближче наближення до стандартного потужного тріо, яке Оркатт приземлився на сьогоднішній день. Далекий від поліморфних джазів його численних записів із Крісом Корсано, ландшафт, який населяє Оркатт Шеллі Міллер, лежить на глибині сажень під дружніми декартовими координатами Мертвих, глибоко в кам’яній американській основі, живленій вулканічними рифами, що містять безліч.
Очевидно, ніхто не збирається сплутати Шеллі та Міллера з Моліною та Телботом. (або, якщо на те пішло, Orcutt for Young). Але початковий звук пісні «An L.A. Funeral» — яка починається в глибині річки Огайо братів Айлі, але швидко змивається на пляжі Зума — відбиває пентатонічне відображення Кортеса, коли Ніл, який писав пісню, був свідком того, як завойовник/убивця приземлився в каньйоні Топанга замість Веракруса.
Незважаючи на його ритмічні кивки до SoCal 60-х років, загальна атмосфера Orcutt Shelley Miller — це кутастий, атональний слеш, нагромаджений на панк-фьюжоїдній основі SST середини 80-х, із щетинистими акордами Orcutt, закріпленими плавним/відливним басом Міллера. У машинному відділенні Шеллі, найбільш прихильний до ритму з тріо, ніколи повністю не відмовляється від кишені «два і чотири», але шкрябає навколо неї, бігає по ній, закопується під нею, зрештою натискаючи на довший трек на другій стороні щось на кшталт Майкла Херлі, який пішов з мотора. Композиція «Four-Door Charger», яка легко транслюється з усіх цих треків, проходить через краут-фанк на шляху до міцного відтоку Клауса Дінгера, зустрічає Лотара Мейда (через SY кінця 80-х), її основні ключові модальності замовкають перед тим, як «A Long Island Wedding» підривається до кульмінації надмірного економічного зворотного зв’язку.
Усі При цьому Orcutt Shelley Miller звучить як повністю сформований звір, а не просто сума його характерних частин. Для сором’язливих слухачів імпровізації я з радістю можу повідомити вам, що схоже на те, що Оркатт намалював кілька голов заздалегідь, тож є багато, за що вчепитися серед різких тритонів у стилі Джінна, а також безліч годинникових соло, що вибухають під прямим кутом, які визначають гіпнотичну фразу Оркатта.
Оркутт Шеллі Міллер, зрештою, читається як «велика рок-заява» його складових, яка торкує межу між хорошими часами та розбитими розумами, і, таким чином, це найкращий повторювач. А щодо дихотомії «Мертвий/Молодий», хоча зрозуміло, що ніхто не заблукає надто далеко в «Мертву зону», існує взаємозв’язок між інструментами, який однозначно нагадує Bay Area, навіть якщо загальна естетика приємно виглядає в Лос-Анджелесі — і це, мої друзі, настільки міцний рок-рок із Західного узбережжя, про який можна мріяти в наші дні.