Ця подія завершилася!
Performatívna prednáška Borisa Ondreičku: AD HOC: DRUHÉ SÚČASNÉ
Перформативна лекція Бориса Ондрейчки: AD HOC: ДРУГИЙ СУЧАСНИК
Подія від: Galéria Jána Koniarka v Trnave / Jan Koniarek Gallery in Trnava
Місце проведення: Zelený kríček, Štefánikova 114, Trnava
Про подію
Перформативна лекція Бориса Ондрейчки AD HOC: ДРУГА СУЧАСНІСТЬ
Середа, 26.11. о 19:00 на віллі Коппеля
У лекції AD HOC: ДРУГИЙ СУЧАСНИК Борис Ондрейчка розширює свої багаторічні дослідження історії вільного сучасного мистецтва як експерта в індивідуації з початку довгого 19 століття до просторової інсталяції. Він полемічно висловлюється про ройову теорію, оскільки реконструює згадану історію як розбіжність особистих трансгресивних і підривних актів. Він вважає це (разом з Якобом Таубсом) фундаментальними факторами, що визначають різницю між минулим і майбутнім. Разом із Жилем Дельозом сьогодні він має індивідуалістичний підхід до того, щоб стати кимось (будь завгодно).
Ондрейка цікавиться феноменом сучасного мистецтва, історичними підґрунтями та наслідками, вирішує питання про те, як ми сюди потрапили та як орієнтуватися в просторі без (критичних) категорій, в інновації теорії рою (яка не працює у вищих організмах), пропонує автор включати вирішальну роль цікавості, волі та непередбачуваної, прототипної креативності / свого роду генеративна помилка в системі, яка виражає зухвалу відцентрову втому від попереднього (чи навіть зараз [істерично] триваючого [від місця до місця]) змісту, форм і цінностей, далеко від ізму / підтримуючи самоерозію ізму, якщо я говорю про автоматичну відцентрову силу як невід’ємна частина системи еволюції мистецтва, я маю на увазі ширші відносини між «я» (індивідуальністю, особистістю) всередині «ми» (колективність, рух)...
Середа, 26.11. о 19:00 на віллі Коппеля
У лекції AD HOC: ДРУГИЙ СУЧАСНИК Борис Ондрейчка розширює свої багаторічні дослідження історії вільного сучасного мистецтва як експерта в індивідуації з початку довгого 19 століття до просторової інсталяції. Він полемічно висловлюється про ройову теорію, оскільки реконструює згадану історію як розбіжність особистих трансгресивних і підривних актів. Він вважає це (разом з Якобом Таубсом) фундаментальними факторами, що визначають різницю між минулим і майбутнім. Разом із Жилем Дельозом сьогодні він має індивідуалістичний підхід до того, щоб стати кимось (будь завгодно).
Ондрейка цікавиться феноменом сучасного мистецтва, історичними підґрунтями та наслідками, вирішує питання про те, як ми сюди потрапили та як орієнтуватися в просторі без (критичних) категорій, в інновації теорії рою (яка не працює у вищих організмах), пропонує автор включати вирішальну роль цікавості, волі та непередбачуваної, прототипної креативності / свого роду генеративна помилка в системі, яка виражає зухвалу відцентрову втому від попереднього (чи навіть зараз [істерично] триваючого [від місця до місця]) змісту, форм і цінностей, далеко від ізму / підтримуючи самоерозію ізму, якщо я говорю про автоматичну відцентрову силу як невід’ємна частина системи еволюції мистецтва, я маю на увазі ширші відносини між «я» (індивідуальністю, особистістю) всередині «ми» (колективність, рух)...