Ця подія завершилася!
PERIFÉRIE POHĽADU | ALŽBETA MALOVCOVÁ | výstava predĺžená do 6. 12.
ПЕРИФЕРІЯ ОГЛЯДУ | АЛЬЖБЕТА МАЛОВЦОВА | виставку продовжено до 6 грудня.
Подія від: Erzsébet Em
Місце проведення: Slovak National Theatre (Historical Building), Gorkého 2, Bratislava
Про подію
«Коли старий стоїть на краю рисового поля, він просто стоїть і дивиться. І це красиво! Старий сповнений того, що його оточує...»[1]
Виставка графічних аркушів під назвою «Периферія погляду» представляє образи, взяті зі звичайного світу, в яких Альжбета Маловцова звертає увагу на малопомітні та забуті факти. Погляди, закріплені в графіці, виявляють її увагу, можна навіть сказати, радикальну обізнаність, до тонких форм існування живих і неживих персонажів. На них ми спостерігаємо садові споруди, які відсилають до способу заселення цього світу та до морфології людського втручання в ландшафт. Автор розповідає про предмети, яких хтось торкався, хтось ними маніпулював. Про те, як він організовував свій простір, проводив вільний час, а також про те, що хоч існування людей не залежить від вирощування врожаю, вони все одно цим займаються. Вони займаються цією майже впертою діяльністю з переконання, що вона має цінність і надає їм значення.
Маловцова вибрала мовчазні мотиви, і ніхто не розповідає їм історію чи вказівки, як люди повинні дивитися на них: я мене цікавлять бідні явища. Явища на межі існування та зникнення. Думки про тихе існування речей, яким, здається, більше нічого дати. Я фокусую свій погляд на периферії, в результаті перенасичення». Він знаходить відсвіження в медитації (спогляданні) мінімалістичних образів нецікавих або навіть непотрібних для більшості речей. Вона підходить до них як спостерігач і збирач. Він визирає через паркан і думає про ситуації, які бачить позаду. Він вибирає частини пейзажу, збирає непомічені місця та об’єкти та розкриває їхній прихований потенціал.
Основна лінія циклу – захоплення садовими натюрмортами, які люди створюють інтуїтивно, а відтак – щось щире. від діяльності людини. Предмети, які людина мала у своєму розпорядженні або іноді просто під рукою, служили їй для певної мети. Він не займався їх естетикою, і вони залишалися зведеними виключно до функції. Автор сприймає форми та співвідношення між окремими компонентами цих несвідомих абстрактних скульптур. Він помічає, наприклад, як відходи у вигляді плиткового каменю постійно концентруються в садах. Як у кожному дворі є свій куточок, де ми можемо знайти викинуту ванну чи раковину. У цих переміщених явищах він знаходить, що колективна психіка зберігається більш помітно, ніж коли простір очищено та впорядковано. Він бачить у ньому те, чому ми можемо посміхнутися і що ми можемо включити як частину нашого світу.
Виставка «Периферія погляду» в приміщенні театру «К» представляє вісімнадцять графічних аркушів. На них зображено все: від різноманітних невеликих садових споруд (теплиці, сараї) до сіток і специфічних установок (цеглинки-ваги, під якими відбувається процес вбирання добрив у ґрунт) до фрагментів природи. Образи неоднорідні, вони не утворюють певного сюжету, але вони відкриті і ми можемо між ними переміщатися. Водночас усі вони пов’язані моментом раптового відкриття, появи у звичайний день, зупинки на шляху десь чи в чомусь. Оцінюючи те, що спостерігач раптово бачить, ніби вона стоїть перед картиною й дивується, яка вона прекрасна!
Маловцова слідкує за історіями ліній у своїх малюнках, які вона зменшує та абстрагує до знаків. . На них з'являються порожні місця, які динамізують мотиви та стимулюють уяву сприймача. Форми, структури та контрасти тонких світлих і глибоких темних принтів виділяються ще більше. З відсутніми деталями втрачається глибина закарбованої реальності, можливо, саме для того, щоб глядач міг знайти там свою глибину. Вловити шелест зерна, почути тиху музику на фоні чи відкрити експериментальну нотацію з відтінком дряпання.
Феномен будинку та саду також уособлює зв’язок між цивілізацією та навколишнім середовищем. Одним із таких прикладів, які представляють зв’язок між людьми та природою на виставці, є пара Стовпів і Дерев у верхньому кінці. Органічний заряд серії відчувається і в графіці з півмісяцем, малюнок якого єдиний побудований не на фотографії, а на прямому контурі плодів рослини. Її виділення з циклу не лише створює місток із попередньою персональною виставкою авторки («Дефіцити та насичення», 2021, коли вона опрацьовувала цей мотив у середовищі живопису), але, можливо, вже вказує на наступний фокус Маловцової. До цього часу природа була досить маргінальною в її роботах, і в ній домінували більш абстрактні простори та об’єкти. Цим серіалом ти ніби тягнеш її до себе і повертаєшся до неї. Можливо, це результат переоцінки того, частиною чого ми є? Питання про те, що периферії відкривають у нас значно інтенсивніше та фундаментальніше?
Периферії погляду чинять мовчазний опір споживацькому способу життя. Проте я не вважаю, що це активізм, а автентична дія і вказівка на те, що автор вважає важливим: «Відповідь на питання, чому я це роблю, полягає в тому, як я це роблю». Відбитки її внутрішнього бачення є протилежними тенденціям продуктивності та ефективності, зупиняючись у конкурентному середовищі. Вони мають характер особистих причин, історій і неефективності, що також відбивається на виробничо інтенсивних графічних технологіях. Найвиразніше ми спостерігаємо це на мотиві ліщини. Зменшений, але все ще дуже детальний малюнок є концентрованим спогадом про величезну кількість часу, енергії, концентрації та терпіння, які автор втілив у нього. Листи необробленого цинку, встановлені в центрі кімнати, і дисплей із фотографією однієї конкретної периферії, де були створені роботи, також відсилають до процесу лінійного офорту та техніки акватинти:
Уявіть собі листопадову ніч у сад сімейного будинку в частині Братислави. Навколишні будинки погасли. Тихо, температура близько 5°C. Жінка, загорнувшись у дві теплі ковдри, витравлює металеві матриці. Асфальтове покриття з вигравіруваним малюнком виявляє цинковий лист, який піддається корозії під час контакту з азотною кислотою та виділяє токсичні пари. Далі слід збризкування водою і сушіння гарячим повітрям. Кілька разів за ніч жінка біжить до сусідньої каверни, де купує каву. Вона так добре вночі! Він наносить асфальтовий лак, припилює зерно та знову занурює у ванну для травлення. Зупиняє час. Знову миє, сушить, змиває з асфальту розчинником. Разом зі світлом йде легкий дощ, який змушує її пересунути свій стіл ближче до дерева та сховати пластини, готові до друку.
Японська танцівниця Мін Танака покинула Токіо у 1980-х роках і почала практикувати в гірське село Хакусю, що займається сільським господарством, і його зв'язок з танцем. Він сказав учасникам своїх майстер-класів, які приїхали з усього світу: «В історії танцю люди часто використовували м’язи. Я хочу не м'язи, а імідж. Ви знайдете мінімум. Отримайте відчуття. Але не висловлюйся! Ви повинні спочатку це відчути. Отримати це відчуття набагато важливіше.[2]
Перед фактичним друком графіки папір проходить процедуру змочування, під час якої видаляється клей. Вода послаблює структуру, що утримує матеріал, щоб він міг легше прийняти колір і відбиток матриці. Перебування на периферії, подібно до делікатного процесу графічних технологій, дозволяє нам дозволити певні відступи від планування та забезпечення майбутнього, наздоганяючи цивілізацію, що постійно прискорюється, яка породжує все більше і більше вимог до нашої достатності. Тому представлений цикл Periérie de gaztu я сприймаю як запрошення сповільнитися, розкрити в собі рельєфи власного відчуття значущості й стати сприйнятливішими до них. Отримати це відчуття набагато важливіше.
Марія Пятрікова
Алжбета Маловцова (*1987) закінчила VŠVU у Братиславі у проф. Роберт Янчович і проф. Даніель Фішер. Вона брала участь у навчальному візиті в Університеті Арістотеля в Салоніках. Вона присвячена вільній графіці, живопису в поєднанні з немалярськими засобами, європейській каліграфії, а також працює як композитор музики в постановках Divadla K Neistota (2022) і Memory of a Place (2024). Виставлялася самостійно в Нітрі та Братиславі, брала участь у кількох колективних виставках сучасного молодого словацького мистецтва. Він викладає в Школі дизайну.
___________________________________________________________________________
[1] ЛАНДА, О.: Мін Танака та японський стиль тіла, ЯКУБ ГЛАВАЧЕК - МАЛВЕРН 2023, с. 142
[2] там же
Захід відбувся у вигляді стипендії за підтримки Art Support Fund
| Куратор Марія Пятрікова
| Divadlo K, Palackého 5, Bratislava - Staré Mesto
Розклад роботи
щодня, крім середи 16:00 - 19:00
і за попереднім записом за тел. немає 0910 914 755
Виставка графічних аркушів під назвою «Периферія погляду» представляє образи, взяті зі звичайного світу, в яких Альжбета Маловцова звертає увагу на малопомітні та забуті факти. Погляди, закріплені в графіці, виявляють її увагу, можна навіть сказати, радикальну обізнаність, до тонких форм існування живих і неживих персонажів. На них ми спостерігаємо садові споруди, які відсилають до способу заселення цього світу та до морфології людського втручання в ландшафт. Автор розповідає про предмети, яких хтось торкався, хтось ними маніпулював. Про те, як він організовував свій простір, проводив вільний час, а також про те, що хоч існування людей не залежить від вирощування врожаю, вони все одно цим займаються. Вони займаються цією майже впертою діяльністю з переконання, що вона має цінність і надає їм значення.
Маловцова вибрала мовчазні мотиви, і ніхто не розповідає їм історію чи вказівки, як люди повинні дивитися на них: я мене цікавлять бідні явища. Явища на межі існування та зникнення. Думки про тихе існування речей, яким, здається, більше нічого дати. Я фокусую свій погляд на периферії, в результаті перенасичення». Він знаходить відсвіження в медитації (спогляданні) мінімалістичних образів нецікавих або навіть непотрібних для більшості речей. Вона підходить до них як спостерігач і збирач. Він визирає через паркан і думає про ситуації, які бачить позаду. Він вибирає частини пейзажу, збирає непомічені місця та об’єкти та розкриває їхній прихований потенціал.
Основна лінія циклу – захоплення садовими натюрмортами, які люди створюють інтуїтивно, а відтак – щось щире. від діяльності людини. Предмети, які людина мала у своєму розпорядженні або іноді просто під рукою, служили їй для певної мети. Він не займався їх естетикою, і вони залишалися зведеними виключно до функції. Автор сприймає форми та співвідношення між окремими компонентами цих несвідомих абстрактних скульптур. Він помічає, наприклад, як відходи у вигляді плиткового каменю постійно концентруються в садах. Як у кожному дворі є свій куточок, де ми можемо знайти викинуту ванну чи раковину. У цих переміщених явищах він знаходить, що колективна психіка зберігається більш помітно, ніж коли простір очищено та впорядковано. Він бачить у ньому те, чому ми можемо посміхнутися і що ми можемо включити як частину нашого світу.
Виставка «Периферія погляду» в приміщенні театру «К» представляє вісімнадцять графічних аркушів. На них зображено все: від різноманітних невеликих садових споруд (теплиці, сараї) до сіток і специфічних установок (цеглинки-ваги, під якими відбувається процес вбирання добрив у ґрунт) до фрагментів природи. Образи неоднорідні, вони не утворюють певного сюжету, але вони відкриті і ми можемо між ними переміщатися. Водночас усі вони пов’язані моментом раптового відкриття, появи у звичайний день, зупинки на шляху десь чи в чомусь. Оцінюючи те, що спостерігач раптово бачить, ніби вона стоїть перед картиною й дивується, яка вона прекрасна!
Маловцова слідкує за історіями ліній у своїх малюнках, які вона зменшує та абстрагує до знаків. . На них з'являються порожні місця, які динамізують мотиви та стимулюють уяву сприймача. Форми, структури та контрасти тонких світлих і глибоких темних принтів виділяються ще більше. З відсутніми деталями втрачається глибина закарбованої реальності, можливо, саме для того, щоб глядач міг знайти там свою глибину. Вловити шелест зерна, почути тиху музику на фоні чи відкрити експериментальну нотацію з відтінком дряпання.
Феномен будинку та саду також уособлює зв’язок між цивілізацією та навколишнім середовищем. Одним із таких прикладів, які представляють зв’язок між людьми та природою на виставці, є пара Стовпів і Дерев у верхньому кінці. Органічний заряд серії відчувається і в графіці з півмісяцем, малюнок якого єдиний побудований не на фотографії, а на прямому контурі плодів рослини. Її виділення з циклу не лише створює місток із попередньою персональною виставкою авторки («Дефіцити та насичення», 2021, коли вона опрацьовувала цей мотив у середовищі живопису), але, можливо, вже вказує на наступний фокус Маловцової. До цього часу природа була досить маргінальною в її роботах, і в ній домінували більш абстрактні простори та об’єкти. Цим серіалом ти ніби тягнеш її до себе і повертаєшся до неї. Можливо, це результат переоцінки того, частиною чого ми є? Питання про те, що периферії відкривають у нас значно інтенсивніше та фундаментальніше?
Периферії погляду чинять мовчазний опір споживацькому способу життя. Проте я не вважаю, що це активізм, а автентична дія і вказівка на те, що автор вважає важливим: «Відповідь на питання, чому я це роблю, полягає в тому, як я це роблю». Відбитки її внутрішнього бачення є протилежними тенденціям продуктивності та ефективності, зупиняючись у конкурентному середовищі. Вони мають характер особистих причин, історій і неефективності, що також відбивається на виробничо інтенсивних графічних технологіях. Найвиразніше ми спостерігаємо це на мотиві ліщини. Зменшений, але все ще дуже детальний малюнок є концентрованим спогадом про величезну кількість часу, енергії, концентрації та терпіння, які автор втілив у нього. Листи необробленого цинку, встановлені в центрі кімнати, і дисплей із фотографією однієї конкретної периферії, де були створені роботи, також відсилають до процесу лінійного офорту та техніки акватинти:
Уявіть собі листопадову ніч у сад сімейного будинку в частині Братислави. Навколишні будинки погасли. Тихо, температура близько 5°C. Жінка, загорнувшись у дві теплі ковдри, витравлює металеві матриці. Асфальтове покриття з вигравіруваним малюнком виявляє цинковий лист, який піддається корозії під час контакту з азотною кислотою та виділяє токсичні пари. Далі слід збризкування водою і сушіння гарячим повітрям. Кілька разів за ніч жінка біжить до сусідньої каверни, де купує каву. Вона так добре вночі! Він наносить асфальтовий лак, припилює зерно та знову занурює у ванну для травлення. Зупиняє час. Знову миє, сушить, змиває з асфальту розчинником. Разом зі світлом йде легкий дощ, який змушує її пересунути свій стіл ближче до дерева та сховати пластини, готові до друку.
Японська танцівниця Мін Танака покинула Токіо у 1980-х роках і почала практикувати в гірське село Хакусю, що займається сільським господарством, і його зв'язок з танцем. Він сказав учасникам своїх майстер-класів, які приїхали з усього світу: «В історії танцю люди часто використовували м’язи. Я хочу не м'язи, а імідж. Ви знайдете мінімум. Отримайте відчуття. Але не висловлюйся! Ви повинні спочатку це відчути. Отримати це відчуття набагато важливіше.[2]
Перед фактичним друком графіки папір проходить процедуру змочування, під час якої видаляється клей. Вода послаблює структуру, що утримує матеріал, щоб він міг легше прийняти колір і відбиток матриці. Перебування на периферії, подібно до делікатного процесу графічних технологій, дозволяє нам дозволити певні відступи від планування та забезпечення майбутнього, наздоганяючи цивілізацію, що постійно прискорюється, яка породжує все більше і більше вимог до нашої достатності. Тому представлений цикл Periérie de gaztu я сприймаю як запрошення сповільнитися, розкрити в собі рельєфи власного відчуття значущості й стати сприйнятливішими до них. Отримати це відчуття набагато важливіше.
Марія Пятрікова
Алжбета Маловцова (*1987) закінчила VŠVU у Братиславі у проф. Роберт Янчович і проф. Даніель Фішер. Вона брала участь у навчальному візиті в Університеті Арістотеля в Салоніках. Вона присвячена вільній графіці, живопису в поєднанні з немалярськими засобами, європейській каліграфії, а також працює як композитор музики в постановках Divadla K Neistota (2022) і Memory of a Place (2024). Виставлялася самостійно в Нітрі та Братиславі, брала участь у кількох колективних виставках сучасного молодого словацького мистецтва. Він викладає в Школі дизайну.
___________________________________________________________________________
[1] ЛАНДА, О.: Мін Танака та японський стиль тіла, ЯКУБ ГЛАВАЧЕК - МАЛВЕРН 2023, с. 142
[2] там же
Захід відбувся у вигляді стипендії за підтримки Art Support Fund
| Куратор Марія Пятрікова
| Divadlo K, Palackého 5, Bratislava - Staré Mesto
Розклад роботи
щодня, крім середи 16:00 - 19:00
і за попереднім записом за тел. немає 0910 914 755
Події у Братиславі сьогодні · Події у Братиславі цими вихідними