Právě probíhá výstava Lenky Štěpaníkové - Dva světy

Вступне слово Павель Пікар на виставку Ленка Штěпанікова

історія життя та мистецька мандрівка Ленки Штпанікова є повчальною для нас. Він виходить за межі встановлених поточних шляхів, і саме тому результати її роботи настільки переконливі. Також не потрібно створювати без встановленої процедури навчання системи наших мистецьких шкіл, хоча всім цим творцям дуже важко досягти успіху. Стверджуйте себе в системі, яка визнає та віддає перевагу значно більше цих випускників цих шкіл. Всі ми радіємо тому, що ці твори - це наша спадщина. З усіх цих імен, однак, один для мене винятковий, і він є голландським художником та графічним художником Рембрандт Ван Рійн. Усі, як він, мали справу з зображенням світла і темряви, кожен малював людські обличчя та персонажів. Але він мав подарунок, оскільки його юність і наприкінці свого життя цей подарунок переростав, щоб проявити людину зі ступенем людства та розумінням того, що у нас все ще є враження, що їх людські історії, їх радість, але також всі болі та неприємності нас оживають, щоб ми майже могли торкнутися цих облич і відчути їх долю негайно. Для мене це неймовірний ступінь співчуття, подарунок, що цей геній був наділений і який повністю працював у своїх творах. Основою є сильно досвідчена християнська віра та частина, яка говорить про пригноблених і долю переслідуваних персонажів з розумінням та співчуттям. Оскільки наше життя також асоціюється з переживанням цих почуттів, і тому ми шукаємо ці твори в мистецтві, які можуть полегшити наше страждання та біль, нагадувати нам, що ми самі не маємо цих почуттів, що це вічна доля нас людей. У той же час ці теми сучасного мистецтва обходять, тому я повинен виділити цю роботу Ленки тут. Я не говорю про її графічну техніку, я не говорю про виступ тут, я говорю про негайну роботу її роботи. Це навіть не його власний
втретє, щоб націлитись на небо
на четвертий, бути невизначеними кольорами
і п'ятим, співати дуже тихо

pavel piekar