Ця подія завершилася!
Přednáška z cyklu Aktuální perspektivy české literatury
Лекція з циклу поточної точки зору чеської літератури
Подія від: Pedagogická fakulta Univerzity Karlovy, Katedra české literatury Pedagogické fakulty Univerzity Karlovy
Місце проведення: 39, Magdalény Rettigové 4, Magdalény Rettigové 4, Praha 1
Про подію
Ми запрошуємо вас до третьої лекції з лекційного циклу Департаменту чеської літератури! 🤩
у лекційному циклі "Поточні перспективи чеської літератури", орієнтовані на "Солітарі", будуть виконувати виняткові особистості сучасного мислення про чеську літературу 20 та 21 століття:
🔹 3. Мартін Форет: Kaja Saudek
Хто насправді пасьянс? 🤔
Пасьянс - це той, хто видно здалеку. Що не завжди може бути перевагою. Це також означає, що він перевищує або встановлює його оточення. Пасьянс також працює як покажчик, тобто визначає напрямок. Іноді до іншого перехрестя, про яке ми можемо ще не знати, іноді в тупику. Солітарі, про які ми хочемо поговорити, - це ті, без яких тлумачення розвитку чеської літератури не було б можливим - і все ж вони представляють несподіваний спосіб. Вони часто є водночас одночасно, оскільки більше неможливо продовжувати з усією художньою відповідальністю, не ставши їх наступниками або просто паразитуючи з усією мистецькою відповідальністю. Тож солітарі - це ті, хто веде (часто в дзеркалі історії заднього виду), але в той же час ті, хто встановлює потребу в нових способах. Літературна історія іноді не знає з ними, тому вона створює для них острови. Ми хочемо знову дістати їх з цих островів до моря, в якому вони могли бути впізнавані лише за своєю важливою.
у лекційному циклі "Поточні перспективи чеської літератури", орієнтовані на "Солітарі", будуть виконувати виняткові особистості сучасного мислення про чеську літературу 20 та 21 століття:
🔹 3. Мартін Форет: Kaja Saudek
Хто насправді пасьянс? 🤔
Пасьянс - це той, хто видно здалеку. Що не завжди може бути перевагою. Це також означає, що він перевищує або встановлює його оточення. Пасьянс також працює як покажчик, тобто визначає напрямок. Іноді до іншого перехрестя, про яке ми можемо ще не знати, іноді в тупику. Солітарі, про які ми хочемо поговорити, - це ті, без яких тлумачення розвитку чеської літератури не було б можливим - і все ж вони представляють несподіваний спосіб. Вони часто є водночас одночасно, оскільки більше неможливо продовжувати з усією художньою відповідальністю, не ставши їх наступниками або просто паразитуючи з усією мистецькою відповідальністю. Тож солітарі - це ті, хто веде (часто в дзеркалі історії заднього виду), але в той же час ті, хто встановлює потребу в нових способах. Літературна історія іноді не знає з ними, тому вона створює для них острови. Ми хочемо знову дістати їх з цих островів до моря, в якому вони могли бути впізнавані лише за своєю важливою.