✄ Tereza Lenerová & a kol.: Rukavičkářské závody ✄

Шкіра є втіленням тонкої лінії, яка відокремлює внутрішній світ від зовнішнього. Орган чуття, яким ми сприймаємо навколишній світ, рідкісний матеріал. Поверхня тіла також може бути відображенням внутрішнього. Наша шкіра надчутлива, як і суспільство в цілому – відкрите та налякане. Що він говорить про нас і яка його цінність? У світі, який ми створили, він уже не може нас захистити, тому ми вважаємо за краще ходити по ньому «в рукавичках». Щоб нас зігрівати, оберігати, красити. Ми беремо на себе відповідальність за пріоритет корисності поверхні над збереженням життя всередині. З часом шкіряне ремесло відмирає. Не тому, що ми не хочемо продовжувати носити гнучку та міцну шкіру, а тому, що людину замінила машина. Ми більше не хочемо мати нічого спільного зі смертю.

У рукавичкових перегонах людина і тварина знаходяться в обіймах. Хто з них є зникаючим видом і що тут насправді вимирає? Поставте себе на місце когось чи чогось іншого на мить.