Vernisáž výstavy The Mirror Diary

Назва першої персональної виставки Люсі Росіцка (1998) після закінчення AVU відсилає до однойменної книги Ґаррета Гонга, у якій дзеркало служить посередником для самопізнання з накладенням на рефлексію суспільства. Її вишиті картини мають тривалий автобіографічний акцент, тому реалістично їх можна сприймати як своєрідний візуальний щоденник. Справа не тільки в тому, що вона відверто тематизує з ними більш-менш приховані обставини свого життя, а й у тому, що їхнім основним предметом від початку є майже виключно її власне тіло.