We See Each Other: An Intergenerational Conversation Inspired by the Photographs of Donna Pollach

На початку 1970-х художниця та фотограф Донна Поллах знайшла спільноту серед жінок-феміністок і лесбійок Портленда. Понад 30 років вона фіксувала інтимні моменти жінок, які разом працювали над деконструюванням і переосмисленням звичайних уявлень і очікувань щодо жіночності, сім’ї, материнства та стосунків.

У процесі ця спільнота розвинула власну свідомість, створила інститути, засновані на фемінізмі та егалітаризмі, і почала відокремлюватися від патріархату, щоб створити власну лесбійську культуру, яку також називають жіночою культурою. У той же час інші маргіналізовані спільноти, які зазнають репресій — включно з геями, бінарними людьми, небінарними та трансгендерними людьми — почали переосмислювати соціальні, політичні та економічні звичаї, намагаючись бути прийнятими основними людьми. Десятиліттями пізніше багато хто, включаючи гнобителів, зацікавлені в об’єднанні цих спільнот.

Пошук спільних цінностей і єдності серед ЛГБТКІА+ людей сьогодні залишається складною метою. Ця панельна дискусія, яка проводиться в партнерстві з нинішньою виставкою OHS «Ми всі жили мрією»: роздуми про лесбійський фемінізм ХХ століття через фотографії Донни Поллах, запропонує спогади від першої особи про життя та часи, які Поллах задокументувала, а також про зв’язки та зміни з того часу до сьогодні.