White Reaper x Drug Church w/ Spy & Death Lens at Aladdin Theater

КВИТКИ 🎟️truewest.info/WRDC26
Зараз у продажу!

Ця подія для всіх віків

----------------------------------------
White Reaper:
Вже більше десяти років White Reaper є одним із найзадовільніших рок-гуртів сучасної музики, надійно нагадуючи слухачам про те, наскільки справді корисні круті підсилювачі і хороший приспів може бути. Але досягти такого довголіття – це не маленький подвиг – це шлях, який часто сповнений пасток і розчарувань, якими б безтурботними не звучали справжні пісні. Останніми роками у White Reaper було чимало злетів і падінь, і новий альбом групи з Луїсвілля (Кентуккі), Only Slightly Empty, показує, як вони долають творчі блокади, зміни в складі, потрясіння на лейблах, вигоряння тощо, щоб просунути своє звучання та створити найзаразливіший запис у своїй кар’єрі.

Крізь Only Slightly проходить відчутна енергія. Півгодинний час виконання Empty: це оновлений White Reaper, і це видно в піснях. «Ця платівка, безперечно, створює відчуття нового початку», — каже Еспозіто. "У мене навіть більше нервів, щоб люди почули це - я відчуваю, як колись, коли ми випускали нашу першу музику. Зараз усе так інакше, але я знову відчуваю те хвилювання". Альбом закінчується піснею «Touch» — одою коханню та втраті, яка звучить так само романтично, як будь-яка потужна балада, але насправді розповідає про зв’язок Еспозіто зі створенням музики.


Церква наркотиків:
Церква наркотиків є №1, тож навіщо старатися більше? Правдивіші слова, можливо, ніколи не були сказані (або прикрашені на сувенірній продукції, яка може згадувати або не згадувати нову сорочку на обкладинці альбому Fatboy Slim 1998 року). Понад десять років Drug Church доводили, що вони найкращий гучний гітарний гурт у грі; їхній п’ятий повнометражний PRUDE – 28-хвилинний вибух агресії, мелодії, нешанобливості та щирого серця – здається незаперечним доказом. Альбом настільки задовольняє, що ви змушуєте подумати, що немає нічого дивного в тому, що панк-гурт з Олбані, штат Нью-Йорк, який важко підкорити, з такою назвою, як Drug Church, взагалі має кар’єру, а тим більше кар’єру, яка триватиме понад 10 років і кваліфікуватиме їх як найкращий гурт. Але перш ніж почати думати про те, хто міг би змусити їх побити (бажаю удачі), подумайте, що може бути ключем до несподіваної стійкості Drug Church: не сприймайте це надто серйозно.

Звичайно, у справжньому стилі Drug Church, PRUDE відкидає таке спрощення, натомість вимагає уваги та утримує її лише силою волі. Спродюсований і спродюсований давнім співавтором Джоном Марксоном, альбом дуже чітко показує, що Drug Church не перестали наполягати на собі і все ще мають більше ніж кілька трюків у своєму колективному рукаві. PRUDE починається з 20-секундного неправильного звучання далекої гітари, яка вводить «Mad Care». Тоді пісня раптово переходить у гіперзапам’ятну суміш хардкору й альтернативи 90-х, у якій інструменталісти Drug Church перевершують, тоді як Кіндлон (з його фірмовим ревом, який є на півдорозі між співом і гавканням і чомусь таким же крутим, як гітара Когана, що вухає вуха) викидає портрет поганих обставин і ще гірших виборів.