Ця подія завершилася!
With Love: Syntax Error + The Last of Fuzz + další
З любов'ю: Синтаксична помилка + The Last of Fuzz + далі
Подія від: Syntax Error, BabylonEly, The Last of Fuzz, Lull Devours
Місце проведення: Subzero, Nádražní 3, Praha 5
Квитки: 270 CZK · Отримати
Про подію
Вечір зі старим і новим звучанням Syntax Error у супроводі різних виконавців, живими показами та новими треками.
Головна зірка вечора — Syntax Error:
Syntax Error – це індастріал-глітч-рок-гурт, який поєднує жорсткі ритми з ембієнтними пасажами, усе пронизане гнівом, що походить від тягаря сучасного життя. Завдяки характерній сценічній презентації, психоделічним живим проекціям і сирій енергії, Syntax Error дозволить глядачам відчути справжній концертний досвід.
Lull Devours відкриє вечір.
Lull Devours — словацький гурт, який поєднує прог-рок із шумовими витівками. Щільний вихор з виттям саксофона чергується з покинутими видихами. Турбулентність, затишок у напрузі та краса у смутку.
Після цього колектив The Last of Fuzz та деякі його учасники віддадуть шану своєю ламаною та жорсткою формою шугейзу.
L((O))F або The Last of Fuzz – творчий колектив, до складу якого входять учасники гуртів Fumar Mata, Opening Act, Antonie та інші музиканти. Гурт не має постійного складу чи репертуару, таким чином досліджуючи можливості колективної творчості та тим самим порушуючи традицію централізованої музичної групи. У своїй новій роботі вони висвітлюють соціальні теми, що виникають внаслідок кризи пізнього капіталізму, але також дотримуються традиційних текстів про просте кохання. Усю музику вони створюють самостійно у своїй однойменній студії, де віддають перевагу процесу запису на плівку.
Вечір завершить BabylonEly:
«Я народився в 1985 році.
Коли мені було три роки, мене ночами переслідував диявол, але я також був хрещений.
Від шести до чотирнадцяти років я ріс у приході, співав релігійні пісні та спав. У церкві, як біля моря.
У вісім років я хотів бути Майклом Джексоном, у дев’ять – бути схожим на святого Франциска, мати стигмати розмовляти з тваринами та плакати від щастя. І будьте Вітні Х’юстон у десять.
З перукою та гримом індіанці та ковбої на дитячому балу трохи дивилися на мене. Я не зрозумів.
У дванадцять я розбився і вилетів.
У чотирнадцять я познайомився з гітарою, пробував плакати, як Курт Кобейн, співати, як Ліндсей Купер, і лаятися, як Артюр Рембо.
І це все. це я. Сплутаність почуттів і мови. Вавилон Елі».