Ogoya Nengo

Якби Кенія була не в Африці, а в Європі, пісні під назвою «додо» давно були б внесені до списку нематеріальної спадщини ЮНЕСКО. Це тому, що це унікальний жанр, який можуть співати лише дорослі жінки – і який європейці відкрили лише цього року, завдяки альбому, який зараз виходить на відомому британському лейблі Honest Jon's. У минулому вона принесла, наприклад, проекти, натхненні Африкою Деймона Албарна з групи Blur. На празькому концерті найбільша жива ікона жанру, майже 80-річна співачка Огоя Ненго з її повністю жіночою групою, охрестить альбом.

Тема її пісень – життя, смерть – і, можливо, навіть Барак Обама, батько якого народився в Кенії, неподалік від її дому, на березі озера Вікторія. Пісні додо функціонують у кенійському суспільстві як канал зв’язку, через який жінки звертаються до громадськості. Знайшлося в них місце і сатирі, і критиці, і повчальним проповідям. Є композиції, що критикують агресивність міліції, несправедливість суддів чи підступи партнерів. На відміну від танців молодшого покоління, пісні мають вільний, свінговий ритм, що супроводжується тонким пульсом брязкальця та інших ударних інструментів поруч із барабаном, спів чергується між закликом і відповіддю, подібно до американського блюзу. Проект є результатом багаторічної праці німецького музиканта чеського походження Свена Кацирка, який кілька разів відвідував Кенію під час своїх музичних експедицій. На альбомі та на концерті співаки виступають так само, як і перед африканською публікою, це справді автентичний проект, у якому суцільна спонтанність переплітається з жіночою добротою та ніжністю.