Winternitzova vila
Вілла була побудована Адольфом Лоосом і Карелом Лхотою в 1931 році празьким юристом JUDr. Йозефа Вінтерніца як сімейну віллу для його дружини Єнні Вінтерніцової, доньки Сузани та сина Пітера. Це остання завершена будівля Лооса, і вона має багато спільних елементів з віллою Мюллера, включаючи спосіб поділу (так званий раумплан), який був загалом характерним для Лооса. Будівництво вілли, включаючи всі приготування, плани та дозволи, тривало один рік, а 9 вересня 1932 року було видано «Дозвіл на використання будівлі». Сім'я жила на віллі до 1941 року, коли під тиском расових переслідувань вони були змушені передати віллу Auswanderungsfond für Böhmen und Mähren (Еміграційний фонд). З цього фонду об'єкт був придбаний муніципалітетом Праги, який створив у віллі дитячий садок. Вона проживала тут безперервно до 1997 року. У 1943 році всю родину перевезли до Терезіна, а згодом до концентраційного табору Аушвіц. ЮДр. тут також загинув у газовій камері відразу після прибуття. Йозеф Вінтерніц і його син Петро. Дженні Вінтерніц і дочка Сюзана влаштувалися на завод трансмісій, де завдяки теплу від машин вони пережили зиму до кінця війни. Після війни вони повернулися до Праги, але до сімейної вілли так і не потрапили. Хоча Чехословацька держава визнала їхні претензії на повернення вілли та відновила право власності на JUDr. Йозеф Вінтерніц, але він обклав спадкоємиць податком на спадок і мільйонерством. Повернення вілли залежало від виконання цих умов оплати та обтяжувалося виконанням. Оскільки Дженні та Сюзана не мали власності чи доходів і не могли виконати ці умови, вони запропонували пожертвувати віллу чехословацькій державі в обмін на скасування розстрілів та інших позовів, які виникли під час боротьби за повернення власності. Дженні Вінтерніц закінчила листа про пожертвування вигуком «Удачі». Вони більше ніколи не дивилися на віллу і не говорили про неї в родині. Решта родини дізналися про віллу лише у 1991 році, коли готувалася реституція. Ні Дженні, ні Сюзана не отримали відшкодування. Родині вдалося відновити віллу лише завдяки величезній енергії та праці онука Ю.Д. Йозеф Вінтерніц Інж. Станіслав Цисара.